Докладніше про Альфреда Джойя

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Докладніше про Альфреда Джойя

Американський астроном Альфред Гаррісон Джой народився 23 вересня 1882 р. (помер 18 квітня 1973 р.) в Грінвіллі (штат Іллінойс). Після навчання в Грінвілльському та Оберлінському колледжах У 1904 р. поїхав до Лівану, де до 1914р. викладав фізику, а потім і астрономію в Американському університеті в Бейруті. Тут йому трапилася нагода взяти участь у спектральних спостереженнях Сонця в складі експедиції для спостереження повного сонячного затемнення 1904 р. в Асуані (Єгипет), яку організувала Лікська обсерваторія. Після цього Джой зацікавився астрономією: протягом одного року (1910—1911) він вивчав астрономію в Прінстонському університеті. Залишивши Ліван, він деякий час працював у Йєркській обсерваторії, а в 1915 р. перейшов до обсерваторії Маунт-Вілсон. Пішовши офіційно у відставку в 1948 р., продовжував дослідницьку роботу в цій обсерваторії до самої смерті. В 1920—1948 рр. був науковим секретарем обсерваторії.

Наукові праці Джоя присвячені спектральним дослідженням зір. Він був одним із основних учасників великих програм обсерваторії Маунт-Вілсон по визначенню спектральних паралаксів 7000 зір і променевих швидкостей понад 5000 зір. Виміряні ним променеві швидкості 106 цефеїд використав для перевірки теорії обертання Галактики та деяких параметрів її структури. Важливі результати Джой одержав, вивчаючи спектри слабких змінних зір. У 1920 р. він відкрив слабкий близький супутник у Міри Кита, що обертається навколо Міри з періодом 14 років; спектр його має емісійні лінії і показує наявність навколозоряної оболонки. Джой детально вивчив і описав основні спектральні характеристики зір типу Т Тельця (1945), багатьох холодних карликів класу М (1947), змінних зір у кульових скупченнях (1949). Він виявив газове кільце навколо затемнюваної зорі RW Тельця, знайшов, що дві зорі типу U Близнят — АЕ Водолія і S Лебедя — подвійні з дуже короткими періодами (1942). Пізніше з’ясувалося, що всі змінні цього типу подвійні і саме це призводить до їх нестаціонарності.

Джой був членом Національної АН США (з 1944 р.), його неодноразово обирали президентом Американського та Тихоокеанського астрономічних товариств. Нагороджений медаллю їм. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1950).

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1982