Докладніше про Андре-Луї Данжона

Андре Данжон народився 6 квітня 1890 р. (помер 21 квітня 1967 р.). Місцем його народження було м. Кан у Нормандії, там же він закінчив ліцей, а 1910 р. був прийнятий до Вищої нормальної школи у Парижі. Того ж року Данжон вступив у Астрономічне товариство Франції, у групу аматорів, роботу якої очолював К. Фламмаріон. У 1913 р. побачила світ перша наукова праця Данжона, присвячена питанню визначення точного часу.

1914 р. Данжон був призваний на військову службу. Він брав участь у воєнних діях в Італії, був тяжко поранений, втратив праве око, але це не завадило йому після війни повернутися до улюбленої справи. Данжон стає співробітником Страсбурзької обсерваторії, де працював протягом 20 років. У 1928 р. він одержав ступінь доктора наук з фізики, а 1930 р. зайняв посаду директора обсерваторії. Всі ці роки головним у його діяльності були спостереження, удосконалення і розроблення астрономічних приладів.

Данжона цікавила зоряна фотометрія. Щоб поліпшити точність спостережень і зменшити вплив атмосферних перешкод, він розробив кілька нових конструкцій фотометрів, серед яких знаменита «кошаче око» та фотометри подвійного зображення. З їх допомогою Данжон вимірював яскравість змінних зір, визначав альбедо планет, досліджував попелясте світло Місяця та місячні затемнення. Для спостереження дуже щільних подвійних зір, визначення діаметрів планет і супутників учений розробив і побудував інтерферометр, який виявився набагато економічнішим щодо світла, ніж класична схема Майкельсона. Підбадьорений успіхами у визначенні діаметрів планет, Данжон поставив за мету виміряти діаметри зір і розробив для цього ще один інтерферометр. Але турбулентність атмосфери не дозволила йому одержати результати. Зате він старанно дослідив вплив атмосфери на астрономічні зображення і запропонував метод (метод Данжона-Куде) оцінки астроклімату. Цей метод широко використовується й досі.

У Страсбурзькій обсерваторії проводилась велика спостережна робота з позиційної астрономії, тобто робота по визначенню часу (довготи) і широти, а також координат зір. Данжон виявив, що інструменти, за допомогою яких виконувалися спостереження, застаріли, і у 1934 р. розробив і виготовив принципово новий пасажний інструмент, який забезпечував удвічі точніші вимірювання координат. Але найбільшим досягненням Данжона у конструюванні приладів для позиційної астрономії була призмова астролябія. Ідея такої астролябії була висунута ще у 1905 р. її головним елементом є 60-градусна призма, що закріплюється перед об’єктивом горизонтального телескопа.

Перший такий прилад було установлено у Паризькій обсерваторії у 1953 р., а у 1957 р. п’ятнадцять екземплярів астролябії Данжона були розміщені в обсерваторіях різних країн для спостережень за програмою Міжнародного геофізичного року. Зараз цей інструмент широко використовується в астрономічних дослідженнях.

Робота з астролябією привернула Данжона до вивчення обертання Землі і проблем часу. Він зіграв важливу роль у формулюванні поняття ефемеридного часу. Ефемеридний час визначається за спостереженнями Місяця на фоні зір, тому він, на відміну від всесвітнього часу, не залежить від швидкості обертання Землі.

Вплив Данжона на астрономію у Франції не обмежився його досягненнями у приладобудуванні і спостереженнях. Паралельно він проводив велику організаційну роботу. У 1932 р. уряд доручив Данжону розробити план створення нової обсерваторії. 1937 р. такий план був поданий, і почалося будівництво обсерваторії у Верхньому Провансі (Французькі Альпи). Цим будівництвом, а також створенням 193-сантиметрового телескопа-рефлектора керував Данжон. Приблизно у той же час (1933 р.) з ініціативи Данжона у Страсбурзі було відкрито перший французький Інститут астрофізики. А у 1960 р. при Паризькому Бюро довгот Данжон заснував дослідний центр з фундаментальної астрономії та небесної механіки. Це була одна з перших у світі астрономічних установ, обладнана власною електроннообчислювальною машиною.

Велику роль у відродженні французької астрономії зіграла діяльність Данжона у Паризькій обсерваторії. 1945 р., коли його призначили на посаду директора, це була невелика обсерваторія із застарілим устаткуванням. Незважаючи на те що у повоєнні роки Франція терпіла великі фінансові труднощі, Данжону вдалося відбудувати і розширити відділення обсерваторії у Медоні, створити багато нових відділів, серед яких відділи астрофізики, спектроскопії, обчислювальний центр, а також велику радіоастрономічну лабораторію у м. Нансе. Якщо у 1945 р. на Паризькій та Медонській обсерваторіях працювало 60 співробітників, то у 1963 р., коли Данжон вийшов у відставку, їх було вже 350. Данжон узяв на себе керівництво ще одним науковим закладом — Інститутом астрофізики у Парижі.

Данжон — автор кількох відомих наукових книг, провадив велику педагогічну роботу. З 1929 р. він читав лекції у Страсбурзькому університеті. Коли 1939 р. університет було евакуйовано на південь Франції, Данжон теж переїхав і не тільки продовжував викладацьку роботу, а й узяв на себе обов’язки ректора.

Після війни паралельно з роботою у Паризькій обсерваторії він був також професором астрономії Сорбонни. Майже всі молоді астрономи, які склали штат Паризької обсерваторії та її філіалів, були його учнями.

1948 р. Данжон був обраний членом Паризької академії наук, два рази призначався президентом Французького астрономічного товариства, у 1955—1958 рр. був президентом Міжнародного астрономічного союзу (МАС). На Московському з’їзді МАС у 1958 р. Данжон був почесним гостем нашої країни. Він нагороджений золотою медаллю Лондонського Королівського астрономічного товариства, медаллю Національного центру наукових досліджень Франції, йому присуджено багато наукових премій.

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1990