Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Асафа Голла

 

 

Американський астроном Асаф Холл народився 15 жовтня 1829 р. (помер 22 листопада 1907 р.) у м. Гошені (Коннектікут) в родині крамаря. У 13 років залишився без батька і, щоб підтримати сім’ю, працював теслярем. Систематичної освіти не одержав, деякий час навчався у коледжі в Норфолку в своєму рідному штаті та в коледжі у Макгровіллі (Нью-Йорк).

 

1856 р. вирішив стати астрономом, переїхав до Енн Арбору, де протягом року вивчав астрономію в обсерваторії Мічіганського університету. Але скрутне матеріальне становище примусило його  кинути навчання, і він почав працювати вчителем у м. Шалерсвіллі.

 

Проте прагнення до занять астрономією не покидало Холла, і 1857 р. він одержав місце асистента в Гарвардській обсерваторії, де став умілим спостерігачем та обчислювачем орбіт комет і астероїдів. З 1862 р. Холл — асистент, а з 1863 р. —  професор математики Морської обсерваторії у Вашінгтоні. Тут він був спочатку основним спостерігачем на 9,5-дюймовому телескопі і в основному визначав положення астероїдів та комет. З 1875 р., коли став до ладу найбільший за того часу 26-дюймовий рефрактор, виготовлений А. Кларком, Холл продовжував свої дослідження на ньому. Першою його важливою працею на новому телескопі було визначення періоду обертання Сатурна навколо осі (він помітив білу пляму на диску планети і спостерігав її протягом 60 обертів). Основною програмою досліджень були позиційні спостереження подвійних зір та слабких супутників планет — Сатурна, Урана, Нептуна. Точне визначення орбіт супутників було необхідне для знаходження мас планет, навколо яких вони  обертаються. Серед  планет, орбіти яких розташовані поза земною орбітою, у той час лише у Марса не знайшли супутників. Багато астрономів, серед них В. Гершель 1783 р. та Г. Л. Д’Арре 1862 р., намагалися знайти супутники у Марса. Холл вирішив скористуватися оптичною потужністю 26-дюймового  рефрактора під час великого протистояння Марса у серпні 1877 р. На початку місяця він почав спостереження планети і вже 11 серпня помітив об’єкт, що міг бути супутником Марса. Декілька ночей після цього погода була несприятливою, і лише 17 серпня Холл спромігся перевірити своє перше спостереження. Об’єкт залишався біля Марса — то був супутник, який пізніше одержав назву Деймос. Тієї ж ночі Холл відкрив і другий супутник планети — Фобос.

 

Спостереження супутників планет дали можливість Холлу виконати дослідження їхніх орбіт; особливо важливими були праці, присвячені супутникам Сатурна — Гіперіону і Япету. Визначав він також паралакси зір, брав участь в експедиціях для спостереження сонячних затемнень (1869 р. на східному узбережжі Сибіру, 1870 р. у Сицілії, 1878 р. у штаті Колорадо), спостерігав проходження Венери по диску Сонця (1874 р. у Владивостоку, 1882 р. в Техасі).

 

Після виходу у відставку 1891 р. Холл залишався до 1894 р, позаштатним спостерігачем на 26-дюймовому телескопі. У 1898—1903 рр. був професором математики в Гарвардському університеті, читав курс небесної механіки.

 

Відкриття, зроблені Холлом, принесли йому багато наукових нагород — Золоту медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1879), премію їм. Лаланда (1877) і медаль ім. Араго (1893) Паризької АН. 1875 р. його було обрано членом Національної АН США.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1979

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1