Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

NASA обрало гамма-телескоп для вивчення змін в Галактиці

19 жовтня 2021

NASA обрало нову пропозицію зі створення космічного телескопа, що дасть змогу науковцям вивчати історію народження, еволюцію і смерть зір та утворення хімічних елементів у Молочному Шляху в нинішню епоху його розвитку. Очікується, що гамма-телескоп, який назвали Комптонівський спектрометр та візуалізатор (Compton Spectrometer and Imager, COSI), буде запущений у 2025 році як остання невелика астрофізична місія NASA.

Докладніше:

З напрямку центра Галактики виходять дивні радіохвилі

15 жовтня 2021

Астрономи виявили незвичайні сигнали, що надходять з напрямку центра Молочного Шляху. Радіохвилі не відповідають жодному зрозумілому нині типу змінного радіоджерела і можуть вказувати на існування нового класу зоряних об’єктів.

 

 

«Найдивнішою властивістю цього нового сигналу є те, що він має дуже високу поляризацію. Це означає, що його світло коливається лише в одному напрямку, але цей напрямок обертається з плином часу», — сказав провідний автор нового дослідження, доктор філософії Цзітенґ Ван (Ziteng Wang) з Школи фізики Сіднейського університету. «Яскравість об’єкта також різко змінюється, в 100 разів, і сигнал вмикається та вимикається очевидно випадково. Ми ніколи не бачили нічого подібного».

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Бернара Ліо

 

Відомий французький астроном Бернар Ліо народився 27 лютого 1897 р. (помер 2 квітня 1952 р.)в Парижі.1917 р. він закінчив Вищу електротехнічну школу і відтоді до 1928 р. працював у Політехнічній школі під керівництвом видатних фізиків А. Перо і Ш. Фабрі. Одночасно, з 1920 р., Ліо проводив дослідження в Медонській обсерваторії.

 

Ліо відомий своїми дослідженнями Сонця та планет. Наприкінці XIX — на початку XX ст. для вивчення поверхонь планет в астрономи почали застосовувати фотографічні методи. Проте одержати якісні фотографії вдавалося дуже рідко: при фотографуванні безпосередньо в фокальній площині зображення були невеликими (розміром всього кілька міліметрів), і зерна емульсії не давали змоги виділити деталі. В багатьох випадках фотографії давали набагато менше інформації, ніж малюнки поверхонь планет. Ліо запропонував дотепний метод для виключення впливу зерен емульсії. В його основі є одержання один за одним великої кількості негативів з короткою експозицією, які згодом спільно використовуються при друкуванні фотографії у збільшеному масштабі. Така процедура давала змогу згладити зернистість окремих знімків і одержати однорідний фон. Метод Ліо широко використовувався астрономами і сприяв вивченню фізичних властивостей поверхонь планет. У якомусь сенсі цей метод був попередником розробленої уже в наш час спекл-техніки.

 

Вчений виконав багато детальних спостережень поверхонь планет, зробив перші замальовки великих супутників Юпітера і Сатурна, дослідив розподіл яскравості кілець Сатурна. Йому першому вдалось спостерігати плями на поверхні Титана.

Ліо був піонером у використанні поляриметрії для дослідження фізичних властивостей планет. Метод поляриметрії полягає у вимірюванні ступеня поляризації відбитого поверхнями світла. Ступенем поляризації називають виражене у відсотках відношення Р = (І1-І2/І1+І2) інтенсивностей І1 і І2 світла в площинах, перпендикулярній і паралельній до площини падіння променів. Для будь-якої речовини ступінь поляризації певним чином залежить від кута і між напрямами променя, що падає, і відбитого променя: Р = Р(і). Ступінь поляризації визначають за допомогою спеціальних пристроїв — полярископів. Порівнюючи одержану зі спостережень залежність Р(і) з аналогічними функціями для земних зразків, можна визначити фізичні властивості поверхні планети. 1922 р. Ліо розпочав вимірювання поляризації поверхонь планет на Медонській обсерваторії послуговуючись сконструйованим ним високочутливим полярископом. Проведені дослідження дали змогу встановити, що поверхні Місяця та Меркурія покриті вулканічним попелом. Одержана Ліо 1929 р. поляризаційна крива Р(і) для Венери виявилась істотно відмінною від аналогічних кривих, побудованих для твердих матеріалів. Залежність Р(і) у випадку Венери нагадувала криву, що відповідає хмарам та крапелькам туману, які, очевидно, утворюють щільну непрозору атмосферу навколо цієї планети. Поляризаційна крива для Марса до деякої міри виявилась схожою на аналогічну криву для Місяця, але ще більше вона відповідала поверхні, покритій пісковиком. Вимірявши поляризацію Сатурна, вчений виявив, що внутрішнє кільце цієї планети поляризує світло так само, як скельні породи на поверхні Землі. Порівнявши результати кількох досліджень, вчений встановив, що поляризація світла у випадку Сатурназмінюється з часом. Сконструювавши 1932 р. ще один пристрій — фотографічний поляриметр, Ліо дослідив поляризацію світла, відбитого від яскравих астероїдів.

 

Важливе значення мають проведені Ліо дослідження Сонця, особливо зовнішнього розрідженого шару його атмосфери — корони. До 30-х р. фотографії корони можна було одержати тільки під час повних сонячних затемнень, коли диск Сонця повністю закривається місячним диском. Зроблені в звичайних умовах при денному світлі знімки не були якісними. Вчені не раз намагалися добрати способу спостерігати корону у будь-який день, а не тільки під час затемнення. Деякі астрономи вважали, що це неможливо, оскільки поблизу Сонця інтенсивність розсіяного земною атмосферою світла набагато перевищує інтенсивність найяскравіших областей корони. Навіть високо в горах, де корона трохи яскравіша, а світло неба в кілька разів слабше, ніж на рівні моря, спостерігати корону в звичайних умовах наявними на той час інструментами було неможливо. 1931 р. Ліо завершив конструювання спеціального пристрою для спостережень корони Сонця— коронографа, над яким працював з 1929 р. Послуговуючись коронографом Ліо, найяскравішу внутрішню частину корони можна спостерігати в будь-який погідний день на високогірних обсерваторіях. В коронографі використано принцип штучного сонячного затемнення; для цього в фокусі інструмента поміщено круглий екран, розміри якого трохи перевищують розміри зображення Сонця. Щоб ліквідувати ту частину розсіяного світла, яка спричинена земною атмосферою, коронограф встановлюють в горах, на висоті 2.5—3.5 км над рівнем моря. А щоб зменшити розсіяне світло, спричинене інструментом, всі оптичні частини коронографа старанно полірують, так щоб на їхній поверхні не було навіть найменших подряпин. При використанні коронографа Ліо на фотографічну плівку потрапляє лише незначна частина паразитного розсіяного світла. Це дає змогу фотографувати корону, поверхнева яскравість якої в мільйон разів менша, ніж поверхнева яскравість сонячного диска. Про високу ефективність коронографа Ліо свідчить те, що за допомогою цього пристрою вдалось сфотографувати зорю Регул (альфа Лева), зоряна величина якої m = 1.5, коли вона була на відстані всього 12′ від краю сонячного диска.

 

За допомогою коронографа Ліо дослідив поляризацію корони, вивчив корональний спектр в широкому діапазоні довжин хвиль, виявив п’ять не відкритих до того часу емісійних ліній (ліній випромінювання). Послуговуючись коронографом, вчені дістали змогу вимірювати ширину яскравих спектральних ліній сонячної корони, і, як результат, оцінювати її температуру. Виявилось, що корона Сонця має температуру декілька мільйонів градусів. (Нагадаємо, що температура сонячної поверхні близька до 6000°). Таким чином, було встановлено, що Сонце оточене протяжною розрідженою атмосферою гарячої плазми, яка в значній мірі випромінює в короткохвильовому діапазоні.

 

1939 р. дослідження Ліо відзначені золотою медаллю Королівського астрономічного товариства Великобританії, а 1946 р. — медаллю ім. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства. З 1939 р. Ліо був членом Паризької академії наук.

 

Л. М. Свачій

Джерело: Астрономічний календар 1997

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1