Докладніше про Дірка Брауера

Відомий американський астроном Дірк Брауер народився 1 вересня 1902 р. (помер 3 січня 1966 р.) в нідерландському місті Роттердам. Упродовж 1923—1927 рр. Брауер навчався в Лейденському університеті й одночасно працював асистентом у відділі астрономії. З 1928 р. Брауер мешкав у США й працював у Єльському університеті. У 1941 р. він здобув звання професора астрономії; того ж року вчений став директором університетської обсерваторії та завідувачем відділу астрономії.

Наукові дослідження Брауера стосуються небесної механіки. Ще будучи студентом, він визначив масу Титана методом Гілла, вивчивши вплив Титана на інші супутники Сатурна. Результати цього дослідження Брауер опублікував 1924 р.; загалом, навчаючись у Лейдені, він опублікував шість наукових праць.

У Єльському університеті, у перші роки, Брауер проводив дослідження з позиційної астрономії та теорії руху тіл Сонячної системи, серед них Місяця. Тоді він тісно співробітничав з Е.В. Брауном (1866—1938). Починаючи з 1937 р., Брауер розробляв переважно питання загальної теорії руху небесних тіл, хоча також досліджував і рух окремих тіл. Загальні методи, які розробив учений, він застосовував до орбіт комет, астероїдів і планет. Брауер вивчав обертання Землі, упродовж 1959—1965 рр. розробляв теорію руху штучних супутників Землі (ШСЗ). У 1959 р. він опублікував варіант метода Цайпеля в застосуванні до орбіт ШСЗ. Брауер обчислив орбіти перших ШСЗ і на основі своїх результатів одержав нові відомості про фігуру Землі. Класичною стала праця Брауера про накопичення похибок при інтегруванні динамічних рівнянь.

Одним із перших Брауер застосував електронно-обчислювальну техніку для астрономічних обчислень. Разом із Дж. Клеменсом (1908—1974) й У. Дж. Еккертом він виконав фундаментальну роботу з чисельного інтегрування на ЕОМ рівнянь руху п’яти зовнішніх планет (від Юпітера до Плутона включно), обчисливши їхні прямокутні екваторіальні координати для періоду 1653—2060 рр.

Брауер дослідив збурення орбіти комети Енке, що було одночасно непрямим внеском до вивчення природи метеорного потоку Тауриди. На основі своїх досліджень Брауер оцінив нижню межу віку цієї комети.

Чільне місце серед наукової спадщини Брауера належить книзі «Methods of Celestial Mechanics» («Методи небесної механіки»), написаній у співавторстві з Клеменсом. Ця кількарічна праця вийшла друком 1961 р. Вона системно охоплює багато аспектів небесної механіки. У книзі докладно описано основні методи, які застосовуються при чисельному розв’язку деяких практичних завдань (рух Місяця, планет, ШСЗ). Книга містить низку доступно викладених спеціальних розділів математики (інтерполювання, метод найменших квадратів, чисельне інтегрування диференціальних рівнянь) та астрономії (аберація, паралакс, прецесія), а також багато числових прикладів і практичних порад. У 1964 р. опубліковано російський переклад праці «Методы небесной механики».

Упродовж 1941 —1966 рр. Брауер був редактором одного з астрономічних періодичних видань «Аstronomical Journal» («Астрономічний журнал»). Учений був обраний членом-кореспондентом Нідерландської королівської академії наук. Він був відповідальним за організацію Центру досліджень з небесної механіки в Єлі (1962 р.), призначеного для проведення наукових досліджень і навчання молодих учених. Брауер був членом багатьох наукових товариств, у т. ч. МАСу.

Іменем Брауера названо кратер на поверхні Місяця.

Л. М. Свачій

Джерело: Астрономічний календар 2002