Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Едмонда Галлея

 

Англійський астроном Едмонд Галлей народився 29 листопада 1656 р.(помер 14 січня 1742 р.). в Гаґґерстоні, поблизу Лондона, в сім’ї заможного миловара. В 17 років вступив до Оксфордського університету, де вивчав алгебру, геометрію, астрономію, класичні мови. У 1675 р. почав працювати помічником директора Гринвіцької обсерваторії Дж. Флемстіда (1646—1719). У 1678 р. його обрали членом Лондонського королівського товариства, протягом 1685—1699 рр. був помічником секретаря цього товариства. У 1703 р. став професором математики Оксфордського університету, у 1720 р., після смерті Флемстіда, — директором Гринвіцької обсерваторії, Королівським астрономом.

 

Почавши займатися астрономією, Галлей дійшов висновку, що однією з найважливіших проблем цієї науки є вивчення зір південного неба, яке залишалося майже не дослідженим. У листопаді 1676 р. вчений поїхав на о. Святої Єлени в Атлантичному океані; хоча погода була несприятливою для спостережень, він спромігся визначити положення 341 зорі. Повернувшись через рік до Англії, видрукував каталог — перший, який містив положення південних зір. Цей каталог — перше видання, що базувалося на позиційних спостереженнях, виконаних за допомогою телескопа. Доти астрономи використовували в кутомірних інструментах візирні прилади — діоптри для точного їх наведення; Галлей же для цього пристосував до секстанта телескоп.

 

Велике значення для Галлея мала дружба з Ньютоном, з яким він познайомився на початку 1684 р. Саме тоді Галлей знайшов закон обернених квадратів для сили тяжіння, що діє між двома тілами, одне з яких рухається навколо другого згідно з законами Кеплера. Він приїхав до Ньютона в Кембрідж, щоб показати результати своїх обчислень. Тут він дізнався, що Ньютон ще в 1666 р. одержав основні закони руху тіл і прийшов до закону всесвітнього тяжіння, але нічого не опублікував. Галлей переконав Ньютона викласти свої результати у закінченому вигляді. Він надав йому всі необхідні для обчислень астрономічні дані. У 1686 р. Галлей забрав у Ньютона рукопис «Математичних начал натуральної філософії», виконав усю редакторську роботу і видав за власний кошт.

 

Галлей дав блискуче підтвердження правильності ньютонівського закону всесвітнього тяжіння. Він зібрав усі відомі спостереження 24 найбільш вивчених комет, що з’являлися протягом 1337— 1698 рр., і розрахував їх орбіти. Вчений дійшов висновку, що яскраві комети 1531, 1607 і 1682 рр. були одним і тим самим об’єктом, який періодично повертався до Сонця приблизно через 75 років. Інтервали між поверненнями відрізнялися на декілька місяців, і Галлей правильно пояснив це збурюючою дією великих планет — Юпітера і Сатурна — на орбіту комети. Обчисливши наступне наближення комети до Сонця на основі закону всесвітнього тяжіння, Галлей передбачив, що вона з’явиться в 1758 р. Першим побачив її на небі 25 грудня того ж року німецький астроном-аматор П. Г. Палич; перигелій вона пройшла у березні наступного року. Комету назвали ім’ям Галлея. (У 1986 р. вона знову наблизиться до Сонця, і ми зможемо бачити її).

 

Галлей детально розробив метод визначення відстані від Землі до Сонця за спостереженнями проходжень внутрішніх планет по диску Сонця. Ідея методу прийшла до нього, коли він у 1677 р. на острові Святої Єлени спостерігав проходження Меркурія. Більш точних результатів можна було чекати від проходжень Венери по диску Сонця, що мали відбутися у 1761 та 1769 рр. У трьох мемуарах до Лондонського королівського товариства (1691—1716) Галлей захищав переваги цього методу, розглянув питання про найпридатніші місця на земній кулі для проведення спостережень. Він звернувся з палким закликом до наступного покоління астрономів здійснити цю ідею, і коли прийшов час проходжень, десятки експедицій російських, англійських, французьких вчених вирушили до віддалених і маловідомих місць планети, щоб спостерігати ці явища. Наслідком цієї першої в історії астрономії великої міжнародної кооперативної праці став значний прогрес у визначенні однієї з найважливіших астрономічних сталих.

 

У 1718 р. Галлей відкрив власний рух зір. Він звернув увагу на те, що кутові відстані від екліптики трьох яскравих зір — Сіпіуса, Проціона і Арктура — змінилися від часів давніх греків. Цю зміну не можна було пояснити ані похибками спостережень, ані рухом екліптики. Учений дійшов висновку, що зміщення зір — наслідок їх власного руху.

 

Ставши директором Гринвіцької обсерваторії, Галлей вирішив створити нові, більш точні таблиці руху Місяця з тим, щоб їх можна було використовувати для визначення довготи методом «місячних відстаней». Для цього необхідні були меридіанні спостереження положень Місяця протягом 19-річного періоду повного обертання вузлів місячної орбіти. Галлей розпочав спостереження в 1722 р., коли йому вже було 65 років, і провадив їх сам, без помічників, до кінця 1739 р.; вчений не пропустив жодного проходження Місяця через меридіан — чи то вдень чи вночі, коли погода не заважала бачити Місяць. Дані спостережень він використав для точного визначення орбіти і при цьому відкрив прискорення середнього руху Місяця.

 

Значне місце серед праць Галлея посідають геофізичні дослідження, які були піонерськими в цій галузі. У 1686 р. вчений опублікував статтю про пасати і мусони, де зазначав, що основною причиною походження цих вітрів е нагрівання сонцем земної поверхні; він створив першу метеорологічну карту вітрів. Галлей вивчав проблему земного магнетизму і запропонував модель магнітного поля Землі. У 1698—1700 рр. вчений керував експедиційним судном, яке здійснювало магнітну зйомку в Атлантичному океані, досягнувши 52° південної широти. Результатом цієї експедиції були складені Галлеєм перші карти магнітних схилень для Атлантичного океану (1701) і для усієї земної кулі (1702). Відомі також праці Галлея з математики (методи обчислень логарифмів і тригонометричних функцій, геометричні методи розв’язання чисельних рівнянь).

 

У 1729 р. Галлея було обрано членом Паризької АН.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1