Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Франца Гартмана

 

 

Німецький астроном Йоганнес Франц Гартман народився 11 січня 1865 р. (помер 13 вересня 1936 р.) у м. Ерфурті. Довго Йоганнес не міг визначити свій життєвий шлях. Під час навчання він змінив три університети (Тюбінгенський, Берлінський, Лейпцігський), у 1891 р. почав працювати обчислювачем Лейпцігської обсерваторії, через рік перейшов у обсерваторію Кюфнера у Відні, наприкінці 1893 р. знову повернувся до Лейпціга на посаду головного асистента, а у 1896 р. переїхав у Потсдам. Довго шукав Гартман свій шлях і в науці, виконуючи найрізноманітніші роботи: брав участь у складанні зоряного каталога, досліджував яскравість Нової Орла 1892 р., спостерігав комети, затемнення тощо.

 

Місцем, де Гартман знайшов себе як астроном, стала Астрофізична обсерваторія в Потсдамі. Тут він працював 13 років, став професором астрономії (1902 р.), а головне — виконав свої найважливіші та найцікавіші праці. В Потсдамі виявився його талант приладобудівника та експериментатора. Гартман сконструював спектрофотометр, що носить його ім’я, спектрокомпаратор, універсальний фотометр. Він розробив метод дослідження якості дзеркальних і лінзових об’єктивів (метод Гартмана), який ще й досі використовується при створенні нових телескопів. Суть методу полягає у фотографуванні зорі через так звану діафрагму Гартмана — екран із зробленими у ньому симетрично розміщеними отворами. Кожен отвір у діафрагмі дає своє зображення зорі. Зорю фотографують два рази, при двох різних відстанях фотопластинки від фокальної площини. Зображення зорі при першому і другому фотографуванні не збігаються. Знаючи відстань між зображеннями, можна визначити відхилення форми об’єктива від строго сферичної або параболічної.

 

У той же час Гартман почав дослідження спектрів зір та туманностей. Один із перших він визначав радіальні швидкості зір та туманностей, вивчаючи зміщення ліній у їх спектрах. Він був також піонером дослідження спектрів нових зір. Гартман першим почав одержувати зображення туманностей у спектральних лініях різних газів і виявив, що одержані таким чином зображення не збігаються, тобто різні гази розподілені в туманностях неоднаково.

 

Найбільш вдалим був для Гартмана 1904 рік. Саме в цьому році були розроблені метод дослідження об’єктивів, описаний вище, новий високоточний метод вимірювання швидкостей зір та спектрокомпаратор, за допомогою якого ці вимірювання провадились. У цьому ж році Гартмая зробив визначне відкриття. Спостерігаючи лінії поглинання кальцію в спектрі подвійної зорі δ Оріона, він побачив, що вони не беруть участі у періодичних коливаннях інших ліній спектра. Гартман зробив правильний висновок, що ці лінії виникають на шляху світла до Землі, тобто «між Сонцем і δ Оріона знаходиться хмара, яка викликає поглинання і віддаляється від нас зі швидкістю 16 км/с.. цілком імовірно, що хмара складається з парів кальцію». Так вперше Гартман знайшов атоми у міжзоряному середовищі.

 

1909 р. Гартман стає професором астрономії Геттшгенського університету і директором університетської обсерваторії. З цього часу його наукова діяльність починає різко спадати. Працюючи в Геттінгені, він надрукував лише кілька статей. Частина з них була зроблена за матеріалами, одержаними ще в Потсдамі Тільки дві цікаві роботи — вивчення спектра комети Морхауза та ліній поглинання водневих зір — були виконані ним у Геттінгені.

 

У 1921 р. Гартман залишає Німеччину і стає директором Національної обсерваторії в Ла-Платі (Аргентіна). Тут він зосередився на спостереженнях астероїдів та визначенні їхніх орбіт. Під час протистояння Ероса у 1930—1932 рр. Гартман брав участь у визначенні сонячного паралакса.

 

Нова зоря в сузір’ї Живописця  1925 р. знову викликала у Гартмана інтерес до нових зір. Він запропонував метод дослідження зміни розмірів зорі, що грунтувався на зв’язку зміщення ліній поглинання у спектрі зорі із зміною її яскравості.

 

У 1934 р. Гартман вийшов у відставку, покинув посаду директора обсерваторії у Ла-Платі і повернувся до Німеччини. Останні роки життя він працював над реформою григоріанського календаря.

 

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1990

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1