Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Астрономи спостерігають пробудження масивної чорної діри в реальному часі

18 червня 2024

 

Наприкінці 2019 року раніше нічим не примітна галактика SDSS1335+0728 раптом почала сяяти яскравіше, ніж будь-коли раніше. Щоб зрозуміти чому, астрономи використали дані спостережень кількох космічних і наземних обсерваторій, зокрема Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), щоб відстежити, як змінюється яскравість галактики. Виконане дослідження дало змогу дійти висновку, що вони є свідками змін, яких раніше не бачили в галактиці — ймовірно, це результат раптового пробудження масивної чорної діри в її ядрі.

Докладніше:

Нове моделювання пояснює, як надмасивні чорні діри виросли так швидко

16 червня 2024

 

Одна з головних наукових цілей обсерваторій наступного покоління (наприклад, космічного телескопа Джеймса Вебба) — спостереження за першими галактиками у Всесвіті — тими, що існували під час Космічного світанку (Cosmic Dawn). В цей період у нашому всесвіті утворилися перші зорі, галактики та чорні діри, приблизно через 50 мільйонів — 1 мільярд років після Великого Вибуху. З’ясувавши, як ці галактики формувалися та еволюціонували протягом найдавніших космологічних періодів, астрономи матимуть повну картину того, як Всесвіт змінювався з часом.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Франца Гартмана

 

 

Німецький астроном Йоганнес Франц Гартман народився 11 січня 1865 р. (помер 13 вересня 1936 р.) у м. Ерфурті. Довго Йоганнес не міг визначити свій життєвий шлях. Під час навчання він змінив три університети (Тюбінгенський, Берлінський, Лейпцігський), у 1891 р. почав працювати обчислювачем Лейпцігської обсерваторії, через рік перейшов у обсерваторію Кюфнера у Відні, наприкінці 1893 р. знову повернувся до Лейпціга на посаду головного асистента, а у 1896 р. переїхав у Потсдам. Довго шукав Гартман свій шлях і в науці, виконуючи найрізноманітніші роботи: брав участь у складанні зоряного каталога, досліджував яскравість Нової Орла 1892 р., спостерігав комети, затемнення тощо.

 

Місцем, де Гартман знайшов себе як астроном, стала Астрофізична обсерваторія в Потсдамі. Тут він працював 13 років, став професором астрономії (1902 р.), а головне — виконав свої найважливіші та найцікавіші праці. В Потсдамі виявився його талант приладобудівника та експериментатора. Гартман сконструював спектрофотометр, що носить його ім’я, спектрокомпаратор, універсальний фотометр. Він розробив метод дослідження якості дзеркальних і лінзових об’єктивів (метод Гартмана), який ще й досі використовується при створенні нових телескопів. Суть методу полягає у фотографуванні зорі через так звану діафрагму Гартмана — екран із зробленими у ньому симетрично розміщеними отворами. Кожен отвір у діафрагмі дає своє зображення зорі. Зорю фотографують два рази, при двох різних відстанях фотопластинки від фокальної площини. Зображення зорі при першому і другому фотографуванні не збігаються. Знаючи відстань між зображеннями, можна визначити відхилення форми об’єктива від строго сферичної або параболічної.

 

У той же час Гартман почав дослідження спектрів зір та туманностей. Один із перших він визначав радіальні швидкості зір та туманностей, вивчаючи зміщення ліній у їх спектрах. Він був також піонером дослідження спектрів нових зір. Гартман першим почав одержувати зображення туманностей у спектральних лініях різних газів і виявив, що одержані таким чином зображення не збігаються, тобто різні гази розподілені в туманностях неоднаково.

 

Найбільш вдалим був для Гартмана 1904 рік. Саме в цьому році були розроблені метод дослідження об’єктивів, описаний вище, новий високоточний метод вимірювання швидкостей зір та спектрокомпаратор, за допомогою якого ці вимірювання провадились. У цьому ж році Гартмая зробив визначне відкриття. Спостерігаючи лінії поглинання кальцію в спектрі подвійної зорі δ Оріона, він побачив, що вони не беруть участі у періодичних коливаннях інших ліній спектра. Гартман зробив правильний висновок, що ці лінії виникають на шляху світла до Землі, тобто «між Сонцем і δ Оріона знаходиться хмара, яка викликає поглинання і віддаляється від нас зі швидкістю 16 км/с.. цілком імовірно, що хмара складається з парів кальцію». Так вперше Гартман знайшов атоми у міжзоряному середовищі.

 

1909 р. Гартман стає професором астрономії Геттшгенського університету і директором університетської обсерваторії. З цього часу його наукова діяльність починає різко спадати. Працюючи в Геттінгені, він надрукував лише кілька статей. Частина з них була зроблена за матеріалами, одержаними ще в Потсдамі Тільки дві цікаві роботи — вивчення спектра комети Морхауза та ліній поглинання водневих зір — були виконані ним у Геттінгені.

 

У 1921 р. Гартман залишає Німеччину і стає директором Національної обсерваторії в Ла-Платі (Аргентіна). Тут він зосередився на спостереженнях астероїдів та визначенні їхніх орбіт. Під час протистояння Ероса у 1930—1932 рр. Гартман брав участь у визначенні сонячного паралакса.

 

Нова зоря в сузір’ї Живописця  1925 р. знову викликала у Гартмана інтерес до нових зір. Він запропонував метод дослідження зміни розмірів зорі, що грунтувався на зв’язку зміщення ліній поглинання у спектрі зорі із зміною її яскравості.

 

У 1934 р. Гартман вийшов у відставку, покинув посаду директора обсерваторії у Ла-Платі і повернувся до Німеччини. Останні роки життя він працював над реформою григоріанського календаря.

 

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1990

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1