Докладніше про Карла Янського
Відомий американський радіоінженер Карл Янський, дослідження якого започаткували одну з галузей астрофізики — радіоастрономію, народився 22 жовтня 1905 р. (помер14 лютого 1950 р.) в Нормані (штат Оклахома, США). Вищу освіту Янський здобув у Вісконсінському університеті, який закінчив 1927 р. Деякий час він викладав у цьому закладі, а з 1928 р. обіймав посаду інженера в Лабораторіях телефонної компанії «Веll».
Одним із напрямів роботи Янського було вивчення впливу перешкод на радіотелефонний зв’язок. З цією метою він сконструював направлену антену і використав досить чутливий приймач. 1932 р. на Холмдейському полігоні компанії «Веll» Янський досліджував атмосферні радіоперешкоди на довжині хвилі 14 м. Поряд з перешкодами земного походження (іоносферні шуми, грозові розряди та ін.) він виявив постійний радіошум, джерело якого було невідомим. Спочатку Янський вирішив, що відкритий ним радіошум спричинений випромінюванням Сонця. Але вивчаючи цей радіошум протягом року і взявши до уваги, що часткове сонячне затемнення 1932 р. ніяк не вплинуло на його величину, він засумнівався в цьому. В грудні 1932 р. Янський виявив, що результати його спостережень добре узгоджуються з гіпотезою про наявність джерела радіовипромінювання, яке рухається по небесній сфері з періодом, рівним сидеричній добі. Зібравши тисячі даних, Янський обговорив результати спостережень зі своїм колегою, обізнаним з астрономією. Вони дійшли висновку, що виявлений радіошум приходить з Молочного Шляху. Так було відкрите космічне радіовипромінювання. Незабаром Янський опублікував дві праці «Електричні збурення позаземного походження» та «Радіохвилі з-поза меж Сонячної системи», де повідомляв про своє відкриття. 1935 р. вийшла ще одна його стаття «Замітка щодо джерела міжзоряних перешкод», в якій він вказував, що відкритий ним радіошум має найбільшу інтенсивність, коли приймальна антена спрямована до центра Молочного Шляху. Ці результати підтвердили попередні спостереження Янського.
Янський спробував виявити космічне радіовипромінювання на коротших хвилях, зокрема на довжині хвилі 4 м (1934 р. ), але ці спроби не були успішними. 1938 р. він припинив вивчення «зоряного шуму», оскільки цей напрям його роботи не одержав підтримки ні з боку радіоінженерів, ні з боку астрономів. Його подальші дослідження були пов’язані з вивченням радіоперешкод і поширення радіохвиль в атмосфері Землі, а також із розробкою мікрохвильової апаратури.
До початку 40-х років єдиним, хто продовжував започатковані Янським дослідження космічного радіовипромінювання, був американський радіоінженер Г. Ребер. Під час другої світової війни прискорився розвиток радіофізики і радіотехніки; створені тоді антени і високочутливі приймачі сприяли інтенсивному запровадженню радіоастрономічних досліджень. З 50-х років розпочався стрімкий розвиток радіоастрономії — розділу астрофізики, який вивчає різні космічні об’єкти (Сонце, тіла Сонячної системи, Галактику, Метагалактику, міжпланетне і міжзоряне середовище, реліктове випромінювання і т. д.) шляхом вивчення їхнього електромагнітного випромінювання в діапазоні радіохвиль.
Л. М. Свачій
Джерело: Астрономічний календар 2000
