Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Олександра Михайлова

 

 

Радянський астроном і гравіметрист Олександр Олександрович Михайлов народився 26 квітня 1888 р. (помер 29 вересня 1983 р.) у невеличкому містечку Моршанську Тамбовської губернії, Де він народився і виріс, не було навіть гімназії, тому Олександр вимушений був учитися у реальному училищі, що не давало права на ветуп до університету. Після закінчення училища Михайлов ще рік навчається самостійно, а 1907 р. вступає на природниче відділення Московського університету. Спочатку йому подобалась хімія, але блискучі лекції В. К. Цераського привернули його до астрономії.

 

У 1911 р. Михайлов закінчив фізико-математичний факультет із золотою медаллю за фахом астрономія і геодезія і був залишений при університеті. У цьому ж році з’явились його перші наукові праці. Одна з них була присвячена визначенню умов видимості сонячних затемнень, проблемі, яка потім стала головною у його науковій діяльності. З 1914 р. Михайлов — приват-доцент Московського університету, він читає курси лекцій з астрономії та геодезії. Одна за одною виходять його наукові праці, в основному присвячені сонячним затемненням, друкуються перші його зоряні атласи (креслення зоряних карт було захопленням Михайлова протягом усього життя; ним створені широковідомі серед астрономів-аматорів і спеціалістів зоряні атласи).

 

У 1918 р. на підставі урядового декрету Михайлов разом з іншими вченими був удостоєний звання професора. Цей період його діяльності закінчується публікацією фундаментальної праці «Теорія сонячних затемнень».

 

У 1921 р. Михайлов переводиться на зовсім інші, «земні» роботи: у 1921—1926 рр. він очолює експедицію по вивченню сили тяжіння у районі Курської магнітної аномалії. Ця експедиція стала поштовхом до розвитку гравіметрії у СРСР. З ініціативи Михайлова 1932 р. розпочата загальна гравіметрична зйомка нашої країни. Змінюється тематика наукових досліджень Михайлова — вони присвячені проблемам вимірювання сили тяжіння. У 1933 р. з’являється його монографія «Курс гравіметрії і теорії фігури Землі». Ця книга поклала початок новому науковому напряму — геодезичній гравіметри (раніш гравіметрія мала в основному геологічне значення). Михайлов стає визнаним головою гравіметричної школи у країні. Серед його учнів — відомі тепер учені М.С. Молоденський, Ю.Д. Буланже, В.О. Магницький, М.М. Парійський, В.В. Фединський.

 

Проте усі ці роки Михайлов цікавиться сонячними затемненнями і навіть виїжджає 1927 р. для спостережень одного із них до Швеції. А 1936 р., коли смуга сонячного затемнення перетнула майже усю територію СРСР зі сходу на захід, Михайлов береться за розв’язання дуже складної задачі — спостереження ефекту Ейнштейна: відхилення променя світла від зір у полі тяжіння Сонця. Спостереження здійснювалися за розробленою Михайловим новою методикою. На жаль, погода перешкодила реалізації всього плану спостережень Ефект було виявлено, але точність результатів не дала можливості провести порівняння з теоретичними значеннями. Ця робота одержала світове визнання. У 1959 р. на запрошення Лондонського королівського товариства Михайлов прочитав Дарвіновську лекцію про ефект Ейнштейна.

 

У важкі воєнні роки Михайлов продовжує наукову і педагогічну діяльність. У 1945 р. виходить нова «Теорія затемнень», яка істотно відрізняється від раніше виданої, зокрема, тут були розглянуті не тільки сонячні, а й місячні затемнення.

 

У 1947 р. у житті Михайлова відбувається знаменна подія — його призначають директором Пулковської обсерваторії. Директору доводилось займатись спорудженням нових будинків і павільйонів, реконструкцією стаоих і створенням нових астрономічних інструментів. Але вже у 1948 р. на двох інструментах обсерваторії почалися спостереження. Під керівництвом Михайлова споруджуються сонячна станція під Кисловодськом, Благовєщенська широтна станція, організуються відділи приладобудування і радіоастрономії. Головною задачею відділу приладобудування була підготовка технічного завдання для спорудження найбільшого у світі 6-метрового телескопа, а відділу радіоастрономії — створення великого Пулковського радіотелескопа, конструкція якого була потім покладена в основу гігантського радіотелескопа РАТАН-600, встановленого на Північному Кавказі.

 

Незважаючи на складні директорські обов’язки, Михайлов продовжує займатися науковими дослідженнями. Він запропонував нову «полярну» установку телескопа (труба фіксується у напрямку на полюс Світу) і протягом кількох років провадив вимірювання кіл, які зорі описують навколо полюса, для з’ясування руху полюсів Землі. Не залишився Михайлов осторонь космічних досліджень — він брав участь у вивченні зворотнього боку Місяця, в уточненні його фігури та гравітаційного поля.

 

У 1964 р. Михайлова на його прохання звільняють від обов’язків директора Пулковської обсерваторії, а 1977 р. він залишає посаду завідуючого відділом астрономічних сталих. Він продовжує працювати як науковий консультант. В останні десятиріччя свого життя Михайлов чимало уваги приділяв створенню науково-популярних творів, дослідженням з історії астрономії. Усього ним написано близько 180 наукових і понад 100 науково-популярних праць.

 

Михайлов провадив велику організаційну роботу: 1926—1931 рр. — заступник голови Геодезичної комісії при Держплані СРСР; 1934—1960 пр. — голова ВАГТ; 1939—1962 рр. — голова Астроради АН СРСР. У 1943 р. Михайлова обрано членом-кореспондентом, а у 1964 р. — дійсним членом АН СРСР. У 1959 р. йому надано звання заслуженого діяча науки РСФСР, у 1968 р. — звання Героя Соціалістичної Праці.

 

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1988

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1