Докладніше про Павла Штернберга
Російський астроном і революціонер Павло Карлович Штернберг народився 3 квітня 1865 р. (помер 1 лютого 1920 р.). Його дід був ремісником, переселився у Росію з Німеччини (м. Брауншвейг). Сім’я Штернбергів жила в Орлі. Батько займався крамарством, а потім був підрядчиком на залізниці. Він уважно стежив за вихованням та освітою своїх одинадцятьох дітей. Коли Павлові виповнилося 15 років, батько подарував йому підзорну трубу і кілька книжок з астрономії. Літо 1880 р., усі погідні ночі якого Павло провів у спостереженнях, визначило майбутнє хлопчика. Закінчивши у 1883 р. гімназію, він вступає на фізико-математичний факультет Московського університету. Вже у грудні 1883 р. Штернберг починає систематичні спостереження в Московській обсерваторії. Ентузіазм та наполегливість першокурсника помітив директор обсерваторії Ф.О. Бредіхін, який узяв Штернберга під свою опіку. На канікулах за пропозицією Бредіхіна Павло відвідав Пулковську обсерваторію і написав невеликий звіт, у якому зробив порівняння інструментів Пулковської та Московської обсерваторій.
Під керівництвом Бредіхіна Штернберг пише свою першу наукову працю «Про тривалість обертання Червоної Плями Юпітера», яка була відзначена золотою медаллю факультету. В той же час він допомагав Бредіхіну обробляти спостереження кометних хвостів. На жаль, Штернберг не міг увесь час присвячувати навчанню та науці — не маючи ніяких засобів до існування, він мусив постійно давати приватні уроки, а також підробляти ремонтом приладів у фізичному кабінеті університету.
У 1887 р. Штернберг закінчив Московський університет зі ступенем кандидата фізико-математичних наук (що відповідає сучасному диплому з відзнакою) і працював викладачем у московській приватній гімназії. Але у березні 1888 р. Ф.О. Бредіхін домагається призначення П. К. Штернберга позаштатним асистентом Московської обсерваторії. Він бере участь у роботі експедицій по визначенню сили тяжіння у кількох губерніях Росії.
Результати експедицій дали підставу для присудження Штернбергу срібної медалі Російського географічного товариства. Гравіметричні дослідження на багато років стали одним із головних наукових інтересів Штернберга: у 1909 р. він здійснює гравіметричну прив’язку Московської обсерваторії до Пулковської, а у 1915 р. вивчає Московську гравітаційну аномалію, для чого вимірює силу тяжіння у ряді пунктів, розташованих поперек простягання Московської аномалії. Ці пункти надалі одержали назву «розріз Штернберга». Останні виміри сили тяжіння учений провадив у листопаді 1917 р.
Другий напрям наукової діяльності П.К. Штернберга — вивчення руху полюсів Землі. Одержавши велику кількість точних спостережень зір, він у 1903 р. захистив магістерську дисертацію «Широта Московської обсерваторії у зв’язку з рухом полюсів». У 1906 р. ця робота була відзначена медаллю Російського астрономічного товариства.
Але найцікавіші дослідження Штернберга були пов’язані з застосуванням фотографічних методів до вивчення руху небесних об’єктів, їх дослідження він почав ще у 1890 р., коли став штатним астрономом Московської обсерваторії. Учений вперше у Росії вивчав рух зір у подвійних системах. Але одержана точність здалася Штернбергу недостатньою, і він повернувся до цих робіт через 10 років, коли в обсерваторії з’явився новий інструмент — 15-дюймовий подвійний астрограф. Багаторічні спостереження на ньому дали Штернбергу матеріал для докторської дисертації «Деякі застосування фотографії до точних вимірів у астрономії», яка стала настільною книгою спеціалістів із фотографічної астрометрії того часу. Штернберг захистив дисертацію у листопаді 1913 р. Більша її частина присвячена удосконаленню методів астрофотографії та врахуванню помилок, що виникають. Крім того, у роботі наведені одержані за допомогою фотографій характеристики деяких подвійних зір і оцінка власного руху планетарної туманності у сузір’ї Лебедя.
Паралельно з науковою діяльністю Штернберг багато займався педагогічною роботою. У 1890 р. він був затверджений приват-доцентом університету і почав читати курс теорії планетних збурень. У 1896 р. до цього курсу додались лекції з небесної механіки та вищої геодезії, а потім зі сферичної та описової астрономії. У 1914 р. Штернберг був обраний професором астрономії Московського університету, а 1915 р. у зв’язку з 25-річчям педагогічної діяльності йому було присвоєно звання заслуженого професора. П.К. Штернберг із 1892 р. читав також фізику в Олександрівському комерційному училищі, а 1901 р, викладав астрономію та геодезію на Вищих жіночих, курсах. А 1916 р. до всіх цих навантажень додалася й велика адміністративна робота — після від’їзду В.К. Цераського Штернберг був призначений директором Московської обсерваторії.
Здавалось би, чи може ще щось встигнути настільки зайнята людина? Але наукова та педагогічна діяльність займали лише частину життя Штернберга. У 1905 р. він вступив до РСДРП (напевно, під впливом студентів соціал-демократів). Широка відомість Штернберга серед московської інтелігенції виключала його легальну роботу в партії, тому він був старанно законспірований, відомий підпільникам під кличкою «Місячний». Після поразки революції 1905 р. перед більшовиками гостро постало питання про необхідність старанної підготовки та організації збройного повстання пролетаріату. У зв’язку з цим на початку 1906 р. при Московському бюро РСДРП (б) було створене військово-технічне бюро (ВТБ), завданням якого було вироблення плану майбутнього повстання і його військово-технічна підготовка. В цьому бюро і працював Штернберг відповідальним організатором відділу озброєння.
Досвід вуличних боїв 1905 р. виявив нестачу хороших топографічних карт Москви. Провадити зйомку Москви нелегально було неможливо. І Штернберг наважується на сміливий вчинок. На одному з наукових засідань університету він виступає з доповіддю про доцільність вимірів аномалій гравітаційного поля способом нівелір-теодолітної зйомки. Ризикуючи своєю науковою репутацією, він відстоює новий «метод» і домагається проведення робіт у Москві, причому поліції даються вказівки сприяти здійсненню «визначного наукового відкриття російських учених». Протягом 1907 р. зйомка без перешкод провадилась по всій Москві.
Взимку 1908 р. ВТБ було ліквідоване за постановою МК РСДРП, і П.К. Штернберг відходить від активної підпільної діяльності. Але він продовжує переховувати у себе вдома і в обсерваторії зброю, заборонену літературу, а також революціонерів, що знаходились на нелегальному становищі.
Лютнева революція 1917 р. дала Штернбергу змогу вийти з підпілля. На виборах у нову міську думу його обирають гласним (членом) думи від партії більшовиків.
2 травня 1917 р. Московський комітет РСДРП (б) виніс офіційне рішення про звільнення Штернберга з роботи в університеті у зв’язку з дорученням організувати Червону гвардію. В дні Жовтня Штернберг як член Центрального штабу Червоної гвардії керує військами у Замоскворецькому районі. У листопаді 1917 р. Раднарком призначає Штернбергаї військовим московським губернським комісаром, а з березня 1918 р. — членом колегії Народного комісаріату освіти, де він очолює відділ вищих навчальних закладів. З ентузіазмом береться Штернберіг за підготовку проекту реформи вищої освіти. Але грізні воєнні обставини переривають його діяльність. 4 вересня 1918 р. Штернберг від’їжджає на східний фронт. На посаді політкомісара Другої армії Штернберг бере участь у розгромі Колчака.
Тяжкі умови підривають здоров’я Штераберга. Після неодноразового запалення легенів у нього відкривається туберкульоз. Тяжко хворого, його перевозять до Москви, але врятувати життя Штернберга не вдається. У некролозі А.В. Луначарський писав: «Сивий астроном, заслужений професор, з юнацьким гарячим серцем готовий летіти на найнебезпечніший фронт, розподіляє у цю революційну епоху свій час між боями та освітою. Майбутній історик або, можливо, поет нашої революції з любов’ю відзначить цю фігуру».
У 1931 р. при Московському університеті організований астрономічний інститут, якому було присвоєно ім’я П. К. Штернберга.
Л. О. Колоколова
Джерело: Короткий астрономічний календар 1990
