Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Кулясті скупчення з часом еволюціонують цікавими способами

30 листопада 2024

 

Кулясті зоряні скупчення — це одні з найдавніших об’єктів у Всесвіті. Ранній Всесвіт був наповнений карликовими галактиками, і цілком можливо, що кулясті скупчення є залишками цих стародавніх реліктів. Аналіз зір у скупченнях показує, що їхній вік становить 12—13 мільярдів років. У нещодавно опублікованій статті показано: кулясті скупчення є домівкою для двох різних типів зір — первісних з нормальним хімічним складом і тих, що мають незвичайно велику кількість важких елементів.

Докладніше:

Штучний інтелект і астрономія: нейронні мережі моделюють спостереження Сонця

26 листопада 2024

 

Дослідження астрономів і комп’ютерників з Інституту астрономії (Institute for Astronomy, IfA) Гавайського університету можуть кардинально змінити наше розуміння Сонця. Дослідження, яке є частиною проєкту «SPIn4D», поєднує передову сонячну астрономію з передовою інформатикою для аналізу даних найбільшого в світі наземного сонячного телескопа на вершині Галеакала (острів Мауї).

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Персівала Ловелла

 

 

Американський астроном Персівал Ловелл народився 13 березня 1855 р. (помер 12 листопада 1916 р.) в Бостоні, в широко відомій у штатах Нової Англії сім’ї, багато членів якої були діячами культури і науки США. Навчався у приватних школах Рано захопився астрономією і спостерігав небо у невеликий телескоп, установлений на даху його будинку. У 1876 р. закінчив Гарвардський університет, де вивчав математику, фізику, класичні мови, історію. Провівши рік у Європі, зайнявся підприємницькою діяльністю. У 1883 р. поїхав до Японії вивчати її народ, звичаї, мову. Близько 10 років мандрував по Далекому Сходу, описав свої враження і дослідження в кількох книгах.

 

Проте думки Ловелла все частіше поверталися до астрономії. Зацікавившись повідомленнями італійського астронома Дж. Скіапареллі про спостереження ним 1877 р. деталей на поверхні Марса, Ловелл вирішив під час наступного великого протистояння планети 1894 р. продовжити спостереження Скіапареллі і зробити це в найсприятливіших кліматичних умовах, у місці, де спокійна і чиста земна атмосфера дала б змогу вивчати деталі на планетних дисках. Він обрав місце для обсерваторії поблизу Флагстаффа, на високогірному плато в Штаті Арізона установив там два телескопи — діаметра ми об’єктивів 45 і 30 см і приступив до спостережень.

 

Результати візуальних спостережень Марса в протистоянні 1894 р. Ловелл описав у першому томі праць його обсерваторії та популярній книзі «Марс», що вийшла наступного року. Він бачив на планеті безліч деталей: сітку тонких, прямих і темних ліній («каналів»), які виходять із блакитно-зелених областей («морів») і перетинають червонуваті області («пустелі»), маленькі темні плями («оазиси»), що знаходяться в місцях перетинання каналів. Багато з них зазнавали змін, пов’язаних з порами року на планеті. Припускаючи, що атмосфера Марса хоч і розріджена, проте за складом не відрізняється від земної, що середня температура на поверхні планети становить близько -10°С і полярні шапки складаються із замерзлої води, Ловелл дійшов такого висновку: канали Марса — це іригаційна система, якою вода, що утворюється під час танення шапок, тече до посушливих районів (ми, власне, бачимо не самі канали, а покриті темною рослинністю ділянки суші, які вони зрошують). Вчений припускав, що на Марсі існувала високорозвинена цивілізація, яка могла спорудити таку грандіозну іригаційну систему.

 

Гіпотеза Ловелла привернула увагу багатьох учених (і не тільки астрономів) до проблем планетної астрономії. Деякі з спостерігачів твердили, що бачать канали, інші (і серед них такі досвідчені, як Е. Барнард, Е. Маундер, Е. Антоніаді) заперечували їх реальність.

 

Ловелл продовжував вивчати Марс у протистояннях 1896, 1901, 1903, 1905 рр. Свої ідеї він розвинув у книгах «Марс та його канали» (1906), «Марс як оселя життя» (1908, російський переклад: «Марс й жизнь на нем», Одеса, 1912).

 

Нині, після детального фотографування поверхні Марса космічними апаратами, ми можемо вважати канали, про які писав американський астроном, оптичними ілюзіями, зумовленими невисокою якістю зображень планети навіть у найкращих телескопах.

 

Крім Марса Ловелл вивчав Венеру, Меркурій, Уран (періоди обертання навколо осі), досліджував будову кілець Сатурна, хмарні утворення на Юпітері. Цікавився деякими теоретичними питаннями Сонячної системи, зокрема резонансами планетних орбіт.

 

Розглянув теорію походження планет, яка спирається на припущення, що їх первісні орбіти перебували в резонансному стані, тобто періоди обертання двох сусідніх планет відносилися як цілі числа. Цю теорію тепер вважають помилковою, але вона привела Ловелла до висновку про можливість існування планети поза орбітою Нептуна. Впевненість у цьому підкріплювалася також наявністю розходжень між обчисленим і видимим рухом Урана. Збурення в русі Урана, викликані невідомою планетою, стали основою для обчислення положення цього об’єкта на небі. Ловелл з помічниками фотографував ділянку неба, де за його розрахунками мала перебувати планета, але перші спроби виявилися безрезультатними. Незважаючи на нові обчислення, за його життя планету не було знайдено (історію відкриття Плутона див. нижче). Створена Ловеллом обсерваторія у Флагстаффі, яка носить його ім’я, працює і тепер. Це не тільки один з найвідоміших центрів вивчення планет; там успішно досліджуються також зорі, туманності.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1980

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1