Докладніше про Петра Івановича Яшнова
Відомий астроном, яскравий представник класичної Пулковської астрометричної школи Петро Іванович Яшнов народився 12 червня 1874 року в м. Нижньому Новгороді (Росія) в сім’ї службовця — співробітника торговельної фірми. Сім років хлопець навчався в Нижньогородському реальному училищі, після чого деякий час допомагав батькові. У 1895 р. він вступив до Московського вищого технічного училища на хімічний факультет, де навчався до 1902 р., заробляючи на прожиття приватними уроками. У той часовий відтинок П.І. Яшнов активно цікавився проблемами астрономії: перекладав астрономічну літературу, під керівництвом С.М. Блажка (1870—1956) готував для публікації карту зоряного неба, часто відвідував Московську обсерваторію, в якій 1904 р. вперше приступив до астрономічних спостережень на переносних інструментах. Того ж року за рекомендацією В.К. Цераського (1849—1925) він одержав місце асистента Московської обсерваторії, проте, не маючи там постійної заробітної платні, змушений був підробляти — викладав математику в різних середніх навчальних закладах Москви. У той час П.І. Яшнов одружився з О.І. Сергеєвою, а на початку 1905 р. в них народилася дочка Галина.
Улітку 1906 р. П.І. Яшнов проходив практику зі спостережень на пасажному інструменті Пулковської обсерваторії, а протягом наступних років не раз приїжджав у Пулково: спостерігав там на пасажному інструменті, виконував обчислення для створення каталогу прямих піднесень зір 1905.0. У 1909 р. П.І. Яшнов став на посаду позаштатного астронома Пулковської обсерваторії. Там він узяв активну участь у виконанні міжнародної програми спостережень зір для пулковського абсолютного каталогу прямих піднесень 1915.0 (інструмент — великий пасажний інструмент). Водночас П.І. Яшнов провадив різноманітні інструментальні дослідження, вивчав особисті похибки спостерігача при реєстрації моментів проходження зір у полі зору інструмента тощо. Згодом він обробляв матеріали пулковських і одеських спостережень. Улітку 1911 р. П.І. Яшнову вдалося реалізувати ідею пулковського астронома О.М. Ковальського (1858—1902) щодо підготовки пристрою для автоматичного переміщення нитки окулярного мікрометра.
Улітку 1912 р. П.І. Яшнов активно долучився до організації Південного відділу Пулковської обсерваторії в м. Миколаєві, узявши участь у виборі місця для будівництва павільйону меридіанних інструментів. Наприкінці 1912р. вчений разом із сім’єю переїхав до Миколаєва. Крім основної роботи, він виконував деякі функції морського астронома: визначав місцевий час, перевіряв астрономічні інструменти, призначені для суден, і т. д.
Навесні 1913 р. в Миколаївській обсерваторії був установлений пасажний інструмент, на якому з 1914 р. астрономи проводили абсолютні спостереження зір для Миколаївського каталогу 1915,0. П.І. Яшнов узяв активну участь у цій роботі, отримавши до середини 1916 р. майже половину спостережень зір, які ввійшли до каталогу.
У 1914 р. П.І. Яшнов очолив сейсмічну станцію в Миколаєві, на якій проводили дослідження деформації земної кори під впливом місячно-сонячного притягання. Того ж року він узяв участь в експедиції до Київської губернії для спостереження сонячного затемнення.
У 1917 р. П.І. Яшнов знову став працювати в Пулковській обсерваторії. В березні 1918 р. він запропонував проєкт програми меридіанних спостережень 1335 зірдо шостої зоряної величини, які не ввійшли до каталогу 1915.0. Згодом зорі, що їх вибрав П.І. Яшнов, утворили основу каталогу геодезичних зір; їх спостерігали в п’ятьох обсерваторіях СРСР. Тоді ж учений приступив до реалізації власної ідеї створення незалежної системи прямих піднесень зір за майже столітньою серією пулковських спостережень на пасажномуінструменті.
У серпні 1918 р. П.І. Яшнов був обраний віцедиректором Пулковської обсерваторії. Але через несприятливі матеріальні умови й погіршення здоров’я він у 1919 р. переїхав до м. Саратова, де став на посаду астронома-спостерігача при Саратовському університеті і проводив геодезичні дослідження. Найважливіша робота П.І. Яшнова того часу пов’язана з визначенням різниці довгот між Пулковом і Саратовом радіотелеграфним методом.
У 1923 р. П.І. Яшнов очолив Ташкентську обсерваторію — одну зі спостережних баз Російського астрофізичного інституту в Москві. Водночас він викладав астрономію і математику в університеті, проводив практичні заняття зі студентами в обсерваторії, обробляв привезені з Пулкова матеріали меридіанних спостережень. У 1924 р. учений завершив обчислення пулковських спостережень фундаментальних зір для каталогу 1915.0.
У 1925 р. П.І. Яшнов знову переїхав до Пулкова, де провадив дослідження з фундаментальної астрометрії і геодезії та ін. У той відтинок часу він, разом з Ф.Ф. Ренцем (1860—1942) і Л.Л. Маткевичем, одержав понад 20 тисяч спостережень зір на великому пасажному інструменті для пулковського абсолютного каталогу прямих піднесень 1930.0.
Улітку 1930 р. за дорученням Інституту геодезії і картографії П.І. Яшнов спостерігав зоряні пари Цінгера для визначення моментів подання сигналів часу основними радіостанціями країни. Того ж року він запропонував так званий автоколімаційний спосіб дослідження цапф переносного пасажного інструмента. Згодом учений розробив ланцюговий метод вирівнювання системи положень слабких зір, для оцінки якого продовжив спостереження на пасажному інструменті в Пулково.
У 1936 р. Яшнов запропонував детальний план спостережень слабких зір на меридіанному крузі в Ташкенті. Того ж року йому присудили науковий ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації.
П.І. Яшнову належить низка статей з історії астрономії; він був одним з авторів підручника «Вступ до практичної астрономії» (1936 р.). Проживаючи в Миколаєві, учений організував там цикл популярних лекцій з астрономії і взяв активну участь у діяльності місцевого товариства любителів природи. З 1911 р. він був дійсним членом Французького астрономічного товариства.
Помер Петро Іванович Яшнов 29 травня 1940 р. в м. Дмитровську-Орловському (тепер м. Дмитровськ, Орловська обл., РФ).
Л. М. Свачій
Джерело: Астрономічний календар 1999, с. 233—235
