Докладніше про Теодора фон Оппольцера
Австрійський астроном Теодор фон Оппольцер народився 26 жовтня 1841 р. (помер 26 грудня 1886 р.). Йоганн Оппольцер, батько майбутнього вченого, був відомим медиком-патологом. Невдовзі після народження сина родина переїхала з Праги у Відень, де Оппольцер одержав кафедру в університеті. 1859 р. Теодор закінчив гімназію і за наполяганням батька вступив на медичний факультет Віденського університету. Але юнака більш приваблювали точні науки, і він почав самостійно вивчати математику та астрономію. 1861 р. Оппольцер надрукував свою першу працю, присвячену визначенню орбіти нової комети, а 1864 р. подав до Віденської Академії наук працю, що містила виведення нових формул для уточнення орбіт небесних тіл. Просувалося вперед і вивчення медицини — на початку 1865 р. молодий вчений одержав ступінь доктора медицини. Тим самим він виконав волю батька і тепер міг цілком присвятити себе улюбленій астрономії. За підтримкою матері, яка поділяла астрономічне захоплення сина, Оппольцер побудував власну обсерваторію й приступив до спостережень. Одночасно він викладав у Віденському університеті теоретичну астрономію. Але найбільше часу Оппольцер приділяв розрахункам орбіт комет та малих планет. Ця його діяльність швидко набула визнання — 1869 р. Оппольцера було обрано членом-кореспондентом Віденської Академії наук, а 1870 р. він одержав місце професора теоретичної астрономії та вищої геодезії в університеті. 1873 р. вчений очолив виконання австрійської частини програми загальноєвропейського градусного вимірювання, — у межах цієї програми було визначено довготи більш ніж 40 пунктів.
Але головним внеском Оппольцера в науку було створення ним двох капітальних праць — «Підручника по визначенню орбіт планет і комет» (перший том вийшов 1870, другий — 1880р.) та «Канону затемнень» (1885). Перша була посібником, що містив усі відомі на той час методи визначення та уточнення орбіт, включаючи розробки самого Оппольцера. Друга праця являла собою принципово нове наукове дослідження. Оппольцер обчислив характеристики всіх сонячних та місячних затемнень з 1208 р. до н. е. до 2161 р. «Канон затемнень» містить інформацію про 8000 сонячних і 5200 місячних затемнень. В основі праці лежала теорія руху Місяця німецького астронома П. Ганзена, яку Оппольцер розвинув і вдосконалив. Великий обсяг розрахункових робіт був не під силу одній людині, тому спочатку Оппольцеру допомагали п’ять його друзів — астрономів та геодезистів, а потім довелося найняти спеціальних обчислювачів, яких учений оплачував за власний кошт.
Закінчена праця являла собою 242 товсті фоліанти. Крім елементів орбіт, необхідних для обчислення умов видимості затемнення, тут було також 160 карт, з нанесеними на них лініями всіх сонячних затемнень для північної і південної (до — 30°) півкулі. Карти давали можливість визначати, де й коли було або буде сонячне затемнення. «Канон затемнень» був великим внеском не тільки в астрономію (на його підставі вивчали вікове сповільнення обертання Землі, уточнювали теорію руху Місяця), а й в історію. Завдяки йому вдалося визначити або уточнити дати й місця багатьох важливих історичних подій, розшифрувати літочислення Єгипту, Ассірії, Індії, Китаю.
Напружена праця над «Каноном затемнень» відбилася на здоров’ї Оппольцера. Йому було лише 45 років, коли тяжка хвороба обірвала життя вченого.
Л. О. Колоколова
Джерело: Короткий астрономічний календар 1991
