Докладніше про Волтера Адамса

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Докладніше про Волтера Адамса

Відомий американський астроном Волтер Сідней Адамс народився 20 грудня 1876 р. (помер 11 травня 1956 р.) у Сірії, де його батьки працювали місіонерами. У 8 років переїхав до США. Астрономічну освіту здобув у Чікагському університеті, а потім вчився у відомих німецьких астрономів К. Шварцшільда та X. Зелігера в Мюнхені. У 1901—1904 рр. Адамс працював у йеркській обсерваторії (США), де займався вимірюванням променевих швидкостей зір. У 1904 р. його було запрошено до нової обсерваторії Маунт Вілсон. Декілька років Адамс працював над проблемами фізики Сонця — вивчав обертання Сонця за спектрограмами високої якості, займався порівнянням спектрів сонячних плям і незбурених зон. Важливим наслідком цих досліджень було встановлення досить сильних магнітних полів у плямах. Коли 1909 р. став до ладу 60-дюймовий рефлектор, Адамс очолив відділ фізики зір обсерваторії, і відтоді до кінця життя основною темою його досліджень було вивчення спектрів зір. Воно особливо успішно здійснювалося на обсерваторії Маунт Вілсон після побудови найбільшого в той час 100-дюймового рефлектора. В 1923— 1946 рр. Адамс був директором обсерваторії Маунт Вілсон, а з 1946 р. — її почесним директором.

Основні праці Адамса в цей період стосуються руху зір, світимостей та відстаней зір, властивостей газів у міжзоряному просторі. Разом зі співробітниками він визначив променеві швидкості багатьох тисяч зір. 1914 р. спільно з Кольшюттером встановив можливість визначення абсолютної величини зір за відносними інтенсивностями деяких ліній поглинання в їх спектрах. Це відкриття стало основою нового методу визначення відстаней до зір. Адамс багато часу віддав вивченню міжзоряних ліній поглинання в спектрах зір, що дало йому змогу встановити чимало нових фактів про природу міжзоряних газів.

Адамс був умілий і невтомний спостерігач. Усі його дослідні програми вимагали численних і тривалих спостережень, але це його не зупиняло. Переваги потужних телескопів, помножені на його невичерпний ентузіазм, дали можливість одержати багато результатів великої наукової цінності, збагатили наші знання про зоряний всесвіт.

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1976