Докладніше про Йоганна Ламберта

Німецький фізик, астроном, математик і філософ Йоганн Генріх Ламберт народився 26 серпня 1728 р. (помер 25 вересня 1777 р.) в м. Мюльхаузені (Ельзас) в сім’ї кравця. У 12 років залишив навчання в школі і почав працювати в майстерні свого батька, а в 15 років уже працював у конторі металургійного заводу. Ще через два роки Ламберт став секретарем редактора газети у Базелі (Швейцарія). Освіту продовжував самостійно, завжди знаходячи час для занять науками, які над усе цікавили його,— астрономією, математикою, філософією. 1748 р. став домашнім учителем у родині швейцарського дипломата. Тут він протягом 10 років мав змогу працювати у великій бібліотеці, а також разом зі своїми вихованцями здійснив подорож по Європі. Він відвідав Геттінген, Утрехт, Париж, Мілан та інші центри західноєвропейської науки й культури. Наступні п’ять років Ламберт провів у мандрах. У Цюриху виконав низку астрономічних спостережень, тут його обрали членом Фізично- го товариства міста. Був одним з організаторів Баварської академії наук у Мюнхені, Повернувшись до Швейцарії, брав участь у геодезичних роботах для уточнення кордону між Італією та Швейцарією У січні 1764 р. Ламберт приїхав до Берліна, сподіваючись одержати місце в Пруській академії наук. Через рік, 10 січня 1765 р., його призначили членом цієї академії по відділу фізичних наук. У Берліні Ламберт працював до кінця свого життя.

З астрономічних праць Ламберта найбільш відомий його твір «Космологічні листи», надрукований 1761 р. Ще 1749 р. Ламберт дійшов висновку, що видимий нами Молочний Шлях є проекція велетенської лінзоподібної системи зір. Він розробив теорію ієрархічної будови Всесвіту, за якою тисячі сусідніх з Сонцем зір утворюють певну систему, а велика кількість таких зоряних скупчень становлять Молочний Шлях — систему вищого порядку. Ламберт припускав, що у Всесвіті таких систем може бути дуже багато. На його думку, Всесвіт має бути населений розумними істотами, схожими на людей. Виходячи з принципу гармонії світу, він також обстоював неможливість зіткнення небесних тіл і відкидав поширені за його часу побоювання кінця світу внаслідок зіткнення Землі з якоюсь кометою. Сміливі ідеї, висловлені Ламбертом в «Космологічних листах», набули широкої популярності. Невдовзі книжка була перекладена на французьку, російську, англійську мови. Та лише після того, як В. Гершель здійснив систематичні спостереження зоряного світу, вперше оцінив розміри і форму Молочного Шляху та показав, що численні туманності — це схожі на Молочний Шлях системи, стало очевидним, наскільки ідеї Ламберта були глибоким проникненням у складний характер будови Всесвіту.

Ламберт займався також вивченням кометних орбіт, запропонував простий метод наближеного визначення віддалі від Землі до комети.

Велике значення для астрономії мали праці Ламберта з фотометрії. У книжці «Фотометрія» він заклав основи цієї науки незалежно від французького вченого П. Бугера, з працями якого не був знайомий. Ламберт встановив головні поняття фотометрії та на основі власних дослідів сформулював закони поглинання світла при його проходженні через середовище, а також яскравості поверхні, що дифузно випромінює або розсіює світло, тощо. Інші фізичні дослідження Ламберта стосуються гігрометрії (розробив методи вимірювання вологості повітря і сконструював гігрометр), теплопровідності (вивчав поширення тепла вздовж стержня, теплове розширення повітря), акустики.

Деякі важливі результати одержав Ламберт і в математиці. Зокрема, довів ірраціональність чисел π та е, розглянув деякі ряди, що в наш час широко застосовуються в аналітичній теорії чисел; вивчав гіперболічні функції і застосував їх для спрощення обчислень при розв’язанні деяких тригонометричних задач. Вивчаючи властивості кометних орбіт, Ламберт винайшов декілька теорем у геометрії конічних перерізів. Уперше розробив математичну теорію картографічних проекцій, яку далі розвивали Ж. Лагранж, А. Лежандр, К. Гаусе.

Ламберт належить до перших європейських учених, що виступали за широке співробітництво астрономів різних країн і за більше поширення астрономічних публікацій. Він заснував «Берлінський астрономічний щорічник» та закликав до створення нових астрономічних журналів.

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1978