Еддінґтон Стенлі Артур

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Еддінґтон Стенлі Артур (28.ХII.1882 — 22.XI.1944)

Eddington

Англійський астроном і фізик Артур Стенлі Еддінґтон народився 28 грудня 1882 р. в Кендалі (графство Вестморленд, Англія). У 1905 р. закінчив Трініті-коледж Кембриджського університету. Упродовж 1906—1913 рр. працював старшим асистентом у Гринвіцькій обсерваторії, а з 1914 р. директором обсерваторії Кембриджського університету.

Автор фундаментальних результатів у таких розділах астрофізики, як внутрішня будова зір та їхніх атмосфер, пульсації зір, стану міжзоряної матерії, руху і розподілу зір в Галактиці. Зокрема, розробив модель зорі (стандартна модель Еддінґтона), механічна рівновага якої визначається балансом між силою тяжіння і силами газового і променистого тиску; розрахував діаметри деяких червоних гігантів, згодом підтверджені інтерферометричними вимірами; розвинув теорію утворення ліній поглинання; обчислив температуру і густину міжзоряної речовини. Опублікував (1926) твір «Внутрішня будова зір», в якому узагальнив всі дослідження з даного питання і вказав шляхи подальшого розвитку теорії.

Зробив істотний внесок в інтерпретацію і розробку теорії відносності Айнштайна, одним із перших усвідомивши її значення і революційний характер (А. Айнштайна вважав Еддінґтона кращим інтерпретатором загальної теорії відносності). Здійснив першу експериментальну перевірку одного з передбачень цієї теорії — під час повного затемнення Сонця в 1919 р. виявив відхилення променів світла зір у полі тяжіння Сонця.

В останні роки життя багато працював над створенням теорії, що об’єднала б квантову фізику й теорію відносності. У 1921—1923 рр. — президент Лондонського королівського астрономічного товариства, Лондонського фізичного товариства (1930—1932). Протягом 1938—1944 рр. — президент Міжнародного астрономічного союзу.

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 2761 Еддінґтон.

Артур Стенлі Еддінґтон помер 22 листопада 1944 р. в Кембриджі (Англія).

Докладніше про Артура Еддінґтона