Ері Бідделл Джордж

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Ері Бідделл Джордж (27.VII.1801 — 2.I.1892)

Eri

Англійський астроном Джордж Бідделл Ері народився 27 липня 1801 р. у м. Олнвік, на півночі Англії. Закінчивши (1823) Кембриджський університет, працював у ньому до 1835 р. (з 1826 — професор математики, з 1828 р. — професор астрономії і директор Кембриджської обсерваторії). Упродовж 1835—1881 рр. — директор Гринвіцької обсерваторії і королівський астроном.

Галузь наукових інтересів Джорджа Ері — небесна механіка, практична астрономія, оптика. Розробив методи визначення паралаксу Сонця і апекса його руху. Обробив спостереження Місяця і планет, виконані в Гринвіцькій обсерваторії протягом 1750—1830 рр. і знайшов нову нерівність у рухах Венери й Землі, покращив сонячні таблиці. Удосконалив (1847) теорію припливів Лапласа. Визначив (1855) густину і масу Землі з допомогою маятника, встановленого на поверхні й в глибині шахти. Опублікував (1886) новий метод і намагався з його допомогою виправити теорію руху Місяця. Уперше розробив (1834) теорію дифракції світла в об’єктивах телескопів. Запропонував (1836) сучасну теорію райдуги. Виявив явище астигматизму людського ока і запровадив у вжиток циліндрично-сферичні лінзи для виправлення цього дефекту зору.

Відіграв значну роль у розвитку Гринвіцької обсерваторії. Удосконалив методику спостережень, які виконувала обсерваторія, і їх обробки. Оновив і розширив інструментальне обладнання (сам сконструював низку інструментів), створив відділи Сонця, магнетизму і метеорології.

Президент Лондонського королівського товариства протягом 1871—1873 рр. У 1835—1837, 1849—1851, 1853—1855 і 1863—1864 роках — президент Лондонського королівського астрономічного товариства.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі.

Джордж Бідделл Ері помер 2 січня 1892 р. в Лондоні.

Докладніше про Джорджа Ері