Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Два сонячні зонди та один великий телескоп змінять наші уявлення про Сонце

11 лютого 2020

Для геліофізиків завжди сонячно, але особливо в ці дні (йдеться про початок 2020-го року, коли став до ладу новий наземний сонячний телескоп і стартувала нова космічна місія з вивчення Сонця — Ред).

 

 

Космічний зонд Solar Orbiter («Штучний супутник Сонця»), створений у співпраці між Європейським космічним агентством та NASA, стартував 10 лютого 2020 року, менше ніж за два тижні після першого оприлюднення зображень Сонця, отриманих за допомогою нового великого сонячного телескопа. На цих зображеннях поверхню нашої зорі видно так докладно, як її ще ніколи людство не бачило. У день оприлюднення знімків Сонця, 29 січня, космічний апарат NASA Parker Solar Probe («Сонячний зонд Паркер») пройшов повз Сонце на найближчій досі відстані. Мінімальної відстані до світила він досягне в грудні 2024 року.

Докладніше:

ALMA зафіксувала красивий наслідок сутички двох зір

05 лютого 2020

Астрономи, які виконували спостереження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) — в її експлуатації на умовах партнерства бере участь Європейська південна обсерваторія (European Southern ObservatoryESO), помітили газову хмару, появу якої спричинила взаємодія двох зір. Одна збільшилась в розмірах настільки, що стала поглинати іншу. Натомість ця зоря почала рухатися по спіралі назустріч своєму компаньйону, зриваючи його зовнішні шари.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Фесенков Василь Григорович (13.I.1889 — 12.III.1972)

 

Fesenkov 

Російський радянський астроном Василь Григорович Фесенков народився 13 січня 1889 р. у м. Новочеркаськ. Здобувши (1911) вищу освіту в Харківському університеті, був залишений в ньому для підготовки до професорського звання. У 1912—1914 рр. продовжував освіту в Паризькому університеті, бува на стажуванні в обсерваторіях Парижа й Ніцци. Протягом 1915—1920 рр. викладав у Харківському університеті, Політехнічному і Педагогічному інститутах в Новочеркаську. Організував (1922) у Москві Державний астрофізичний інститут і очолював його до 1931 р., коли цей інститут увійшов до складу створеного в Московському університеті Державного астрономічного інституту імені П. К. Штернберга. У 1936—1939 роках був директором Державного астрономічного інституту імені Штернберга. З 1933 р. — професор Московського університету. Організував (1942) Інститут астрономії та фізики при Казахському філіалі Академії наук СРСР (з 1946 р. — АН Казахської РСР) і очолював його до 1964 р. Організував Комітет з метеоритів Академії наук СРСР і був його головою з 1945 р.

 

Галузь наукових інтересів Василя Фесенкова — небесна механіка, фотометрія, фізика небесних тіл (Сонце, Місяць, планети, зорі, туманності), зоряна астрономія, атмосферна оптика, будова атмосфери, природа зодіакального світла і протисяйва, метеоритика, космогонія, історія астрономії, конструювання астрономічних інструментів. Один із засновників астрофізики в СРСР.

 

Уперше (1914) виконав фотометричне дослідження зодіакального світла з допомогою сконструйованого ним фотометра і на цій основі отримав дані про розподіл міжпланетного пилу. Уклав каталог зоряних величин і колор-індексів 1290 зір до 9-ї зоряної величини. Досліджував (1919—1922) проблему походження Сонячної системи з урахуванням властивостей навколосонячної кометної хмари і особливостей хімічного складу метеоритів. Вивчав питання про утворення органічної речовини у Всесвіті. Обґрунтував висновок про неможливість існування вищих форм рослинності на Марсі й інших планетах. Запропонував оптичні методи зондування верхніх шарів атмосфери, засновані на вивченні поляризації розсіяного світла. Показав, що екваторіальне прискорення Сонця може бути наслідком його гравітаційного стиснення. Розробив (1935) метод визначення поглинання світла в темних туманностях.

 

Отримав (1940) статистичну залежність колірного еквівалента від галактичної широти і спектрального класу зорі. Встановив (1943) зі спостережень верхню межу щільності місячної атмосфери. Визначив теплоємність речовини місячної поверхні, запропонував модель її морфологічних особливостей. Розробив (1944) теорію розподілу яскравості по диску Марса. Розробив метод визначення поглинання в атмосфері Юпітера. Висунув (1952) гіпотезу про утворення смуг Юпітера. Керував великою роботою з визначення швидкості й напряму руху Сонця на підставі аналізу променевих швидкостей кількох тисяч зір.

 

Заснував «Астрономический журнал» і був його відповідальним редактором у 1924—1964 роках. У 1936—1937 рр. — голова Астрономічної ради АН СРСР.

 

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 2286 Фесенков.

 

Василь Григорович Фесенков помер 12 березня 1972 р. у Москві (Росія).

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1