Флемстід Джон

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Флемстід Джон (19.VIII.1646 — 31.XII.1719)

Flemstid

Англійський астроном Джон Флемстід народився 19 серпня 1646 р. в Денбі (графство Деньішир). Протягом 1662―1669 рр. вивчав астрономію самотужки (вищу освіту здобув заочно в 1670—1674 рр. у Кембриджському університеті). Перший директор (1675―1719) Королівської обсерваторії в Гринвичі і перший королівський астроном (1675—1719).

Галузь наукових інтересів Джона Флемстіда ― позиційна астрономія. Один із фундаторів сучасної позиційної астрономії. Вивчав теорію руху Місяця. Завершив розробку теорії, створеної Джерімая Горроксом, і склав (1673) на її основі таблиці руху Місяця (неодноразово повертався до цієї теорії, залучаючи нові спостереження для її поліпшення). Уперше застосував у кутомірних інструментах телескоп для визначення точних положень зір, планет, Сонця. Виконав (1676―1689) майже 20000 спостережень з екваторіальним секстантом (із точністю до 10″), а потім продовжував спостереження на великому меридіанному інструменті.

Результати спостережень (положення 3000 зір) склали «Британський каталог» (3-й том його основної праці «Британська історія неба» — її видано посмертно у 1725 році). Усі зорі каталогу нумерував у порядку зростання їх прямих піднесень в межах кожного сузір’я (для багатьох зір ці позначення є основними й досі, наприклад, 61 Лебедя). Розробив оригінальний метод абсолютного визначення прямих піднесень й отримав з його допомогою точні положення 40 зір і зробив прив’язку до них 3000 зір свого каталогу. Склав таблиці атмосферної рефракції й таблиці припливів. Винайшов конічну проекцію в картографії.

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 4987 Флемстід.

Джон Флемстід помер 31 грудня 1719 р. у селі Бєстоу (графство Суррей).

Докладніше про Джона Флемстіда