Ґолдрайх Пітер

Останні новини

Отримано перший знімок великим планом зорі за межами нашої галактики

21 листопада 2024

«Вперше нам вдалося зробити збільшене зображення зорі, яка перебуває на кінцевому етапі еволюції та міститься в іншій галактиці, тобто за межами Молочного Шляху», — сказав Кейічі Онака (Keiichi Ohnaka), астрофізик з Університету Андреса Белло в Чилі. Знімок зорі WOHG64, що розташована на відстані приголомшливих 160 000 світлових років від нас, отримано завдяки разючій різкості, яку має Дуже великий телескоп-інтерферометр (Very Large Telescope Interferometer, VLTI) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO). Ці спостереження показують: зоря викидає газ і пил на останніх стадіях перед тим, як вона стане надновою.

Докладніше:

Досі бракує доказів утворення великих планет біля легендарної зорі

02 листопада 2024

У фільмі «Контакт» («Contact») 1997 року, адаптованому за романом Карла Саґана 1985 року, головна героїня, вчена Еллі Ерровей (у виконанні актриси Джоді Фостер), вирушає в червоточину, побудовану космічними прибульцями, до зорі Веги. Вона з’являється в сніговій бурі з уламків, що оточують зірку, але явних планет не видно.

Схоже, творці фільму все зробили правильно.

Докладніше:

Ґолдрайх Пітер (н. 14.07.1939 р.)

Goldraich

Американський астрофізик Пітер Ґолдрайх народився 14 липня 1939 р. в Нью-Йорку (США). Здобув (1960) вищу освіту в університеті Корнелла. Протягом 1963—1964 рр. був науковим співробітником Кембриджського університету. З 1964 р. до 1966 р. — асистент-професор на кафедрі астрономії і геофізики в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі. З 1966 р. працював у Каліфорнійському технологічному інституті (з 1969 р. — професора), а 1981 р. став на чолі кафедри астрофізики і планетарної фізики Лі Дюбріджа. Також професор Інституту перспективних досліджень (2005) в Принстоні.

Галузь наукових інтересів Пітера Ґолдрайха — небесна механіка, нейтронні зорі, космогонія тіл Сонячної системи. Першим (1969) разом з Аларом Тooмрe пояснив рух полюсів Землі під дією обертальних складових (прецесії і нутації) і сил, спричинених дрейфом континентів.

Установив, разом з Джорджем Ейбеллом, що утворення планетарних туманностей пов’язане зі скиданням зовнішньої оболонки червоних гігантів при їх перетворенні на білі карлики.

Разом зі Скоттом Тремейном висловив припущення (1979), що стійкість кільцю F на орбіті Сатурна забезпечують супутник-пастухи (цей механізм було застосовано і для пояснення стійкості кілець Урана). Обидва припущення було підтверджено (1980 р. і 1986 р.). Запропонував (1980) разом з Тремейном механізм планетарної міграції, що пояснює походження гарячих юпітерів.

На честь науковця названо астероїд 3805 Ґолдрайх.