Юнґ Оґастес Чарлз

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Юнґ Оґастес Чарлз (15.XII.1834 — 3.I.1908)

Yung

Американський астроном Чарлз Оґастес Юнґ народився 15 грудня 1834 р. у м. Гановер (шт. Нью-Гемпшир). Здобув (1835) вищу освіту в Дартмутському коледжі. Протягом 1857—1866 років — професор математики, фізики та астрономії Вестерн-Резерв коледжу в Гудзоні. У 1866—1877 рр. — професор Дартмутського коледжу. Упродовж 1877—1905 рр. — професор астрономії Принстонського університету.

Галузь наукових інтересів Чарлза Юнґа — Сонце. Першим у США почав застосовувати спектральний аналіз для дослідження Сонця і зір. Остаточно встановив (1869) зі спостережень затемнення Сонця реальність існування сонячної корони і показав, що вона має газоподібну природу (до цього корону вважали ореолом, що виникає в атмосфері Землі). Відкрив (1870) обертальний шар в атмосфері Сонця (шар газів над фотосферою, де утворюються лінії поглинання).

Спостерігав спектр сонячного спалаху, спектри хромосфери, плям, протуберанців. Спостерігав в спектрі корони яскраву зелену лінію з довжиною хвилі 530,3 нм (її не могли ототожнити з жодним з відомих тоді елементів і тому вважали належною гіпотетичному елементу — легкому газу «коронію»). У 1942 р. Б. Едлен показав, що ця лінія належить 13-кратно іонізованому атому заліза (Fe XIV).

Вивчав також спектри комет і спектр Нової Візничого 1891. Виконав кілька астрометричних робіт. Брав участь у багатьох експедиціях для спостереження сонячних затемнень. Спостерігав (1874) у Пекіні проходження Венери по диску Сонця.

Автор низки відомих підручників з астрономії та книги «Сонце» (1882), що стала бестселером. На честь науковця названо астероїд 2165 Юнг.

Чарлз Оґастес Юнґ помер 3 січня 1908 р. у м. Гановер (США).