Астапович Ігор Станіславович

Український астрономічний портал Ad astra per aspera! / До зір крізь терня!

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Інші новини

Читати всі новини

Астапович Ігор Станіславович (11.І.1908 — 2.І.1976)

Astapovych

Доктор фізико-математичних наук, професор Ігор Станіславович Астапович народився 11 січня 1908 р. у м. Вовчанськ (нині Харківська область). Здобувши (1930) вищу освіту в Ленінградському університеті, протягом 1931—1932 очолював магнітометричну експедицію Інституту прикладної геофізики на території Східного Сибіру. Упродовж 1932―1933 років був директором Таджицької обсерваторії (нині Інститут астрофізики АН Таджикистану). У 1934—1941 рр. працював у Державному астрономічному інституті ім. П. Штернберга в Москві. З 1942 р. до 1959 р. — у фізико-технічному інституті Туркменського філіалу академії наук СРСР (з 1951 — АН Туркменської РСР), де заснував (1946) Ашгабадську астрофізичну лабораторію і організував будівництво обсерваторії поблизу Ашгабада. Протягом 1959—1960 років був завідувачем відділу Астрономічної обсерваторії Одеського університету. У 1960—1973 рр. працював (з 1966 р. — професор) у Київському університеті ім. Т.Г. Шевченка.

Галузь наукових інтересів І.С. Астаповича — метеори. Зібрав упродовж 1942—1959 рр. унікальний архів спостережень 40 тисяч метеорів. На підставі фотографічних спостережень сріблястих хмар і візуальних визначень дрейфу метеорних слідів дійшов висновку про закономірний характер повітряної циркуляції в нижній термосфері.

Разом зі співробітниками Інституту теоретичної астрономії АН СРСР проаналізував умови видимості метеорного потоку Леонід, а також зміну елементів метеорних орбіт у період 1866—2000 рр. під впливом планетних збурень. Це дозволило передбачити з високою точністю момент максимуму активності Леонід при проходженні найщільнішої частини рою поблизу Землі в 1966 р., а також з’ясувати умови подальших зустрічей рою із Землею аж до 2000 року.

На підставі власних спостережень противосяяння (слабосвітних розмитих плям на ділянці неба, протилежній Сонцю) встановив, що його яскравість змінюється синхронно із спалахами яскравості полярного сяйва, і зробив висновок про газову природу противосяяння. Визначив добовий паралакс противосяяння і відстань від Землі до скупчення газу, яке його породжує.

Уперше докладно вивчив (завдяки малій широті Ашгабада) метеорні потоки, орбіти яких мало нахилені до площини екліптики.

Низку робіт присвятив історії дослідження метеорних явищ в Росії, Західній Європі і Китаї. Автор книги «Метеорні явища в атмосфері Землі» (1958).

Ігор Станіславович Астапович помер 2 січня 1976 р. у Києві.

Докладніше про Ігоря Астаповича