Докладніше про Ігоря Астаповича
Відомий український вчений Ігор Станіславович Астапович народився 11 січня 1908 р. в м. Вовчанську (тепер Харківської області). Його батько був викладачем математики і фізики. Астапович закінчив профтехнічну школу в м. Миколаєві і 1926 р. вступив на фізико-математичний факультет Московського університету. Згодом він перейшов до Ленінградського університету, який закінчив 1930 р. зі спеціальності «астрономія». Деякий час, починаючи з 1929 р., Астапович проводив магнітометричні дослідження в Інституті прикладної геофізики в Ленінграді та брав участь в пошуках залізних руд на території Іркутської області. Водночас він був позаштатним співробітником Мінералогічного музею АН СРСР в Ленінграді. Упродовж 1931—1932 рр. Астапович очолював магнітометричну експедицію Інституту прикладної геофізики на території Східного Сибіру. В 1932 р. він став на посаду директора Таджицької астрономічної обсерваторії (тепер Інститут астрофізики АН Таджикистану в м. Душанбе). Проте через тяжку форму тропічної малярії Астапович змушений був переїхати до Москви. Протягом 1934—1941 рр. він був старшим науковим співробітником Державного астрономічного інституту ім. П. К. Штернберга. До 1935 р. Астапович опублікував вже понад 50 наукових робіт, і йому 1935 р. надали (без захисту дисертації) вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук. Того ж року вчений був обраний членом Комісії № 22 «Метеори та міжпланетний пил» МАС. Упродовж 1937— 1939 рр. Астапович читав лекції з астрономії в Калінінському педагогічному інституті, а в 1939—1941 рр. викладав геофізику в Московському гідрометеорологічному інституті. Вчений викладав також впроваджений ним курс метеорної астрономії (з 1937 р. в Московському університеті і з 1938 р. — в Саратовському).
На початку Великої Вітчизняної війни Астапович вступив добровольцем до лав народного ополчення, а наприкінці 1941 р. його евакуювали до Ашгабада. Упродовж 1942—1948 рр. вчений був професором Ашгабадського педінституту. В 1944 р. він став на посаду старшого наукового співробітника інституту фізики Туркменської філії АН СРСР, де 1946 р. заснував Ашгабадську астрофізичну лабораторію та організував будівництво обсерваторії поблизу Ашгабада. З 1959 р. Астапович мешкав і працював в Україні. До 1960 р. він очолював відділ обсерваторії Одеського університету. Впродовж 1960—1973 рр. Астапович працював на кафедрі астрономії Київського університету. В 1963 р. він захистив докторську дисертацію, а 1966 р. став на посаду професора Київського університету.
Наукова спадщина Астаповича досить багата і охоплює понад 400 опублікованих творів. Основні його наукові праці стосуються дослідження метеорів. Ще 1933 р. вчений виконав перший по-справжньому науковий аналіз матеріалів про політ Тунгуського метеорита. Надалі Астапович проводив візуальні, радіолокаційні й фотографічні спостереження метеорів, вивчав їхні спектри. Протягом 1942— 1959 рр. вчений зібрав унікальний архів спостережень 40 тисяч метеорів. В 1958 р. вчений опублікував монографію «Метеорні явища в атмосфері Землі» — капітальну працю, яку можна вважати енциклопедичним зведенням з проблеми дослідження метеорів, а також визначив траєкторію та оцінив енергію падіння Сіхоте-Алінського метеорита.
Астапович візуально спостерігав зодіакальне світло та протисяйво (розмиті плями на протилежній відносно Сонця ділянці неба, які слабо світяться). Проаналізувавши власні спостереження протисяйва, вчений дійшов висновку, що його яскравість змінюється синхронно зі спалахами яскравості полярного сяйва. На основі цих результатів Астапович встановив, що протисяйво має газову природу. До того вважали, що це явище зумовлене скупченням метеорних частинок в одній з точок лібрації. Астапович визначив добовий паралакс протисяйва і встановив, що відстань до газового скупчення, яке його породжує, дорівнює 130 000 км.
На основі фотографічних спостережень сріблястих хмар і візуальних визначень дрейфу метеорних слідів вчений дійшов висновку (1939, 1941 рр.) про закономірності циркуляції повітря в нижній термосфері. Пізніше результати радіолокаційних спостережень підтвердили цей висновок. Значно раніше від інших дослідників Астапович зрозумів, наскільки важливо вивчати метеоритні кратери. За його оцінкою, яка згодом підтвердилася, на поверхні Землі відомо понад 160 утворень, які, без сумніву, є метеоритними кратерами. Внаслідок малої широти Ашгабада (37°) вчений вперше детально вивчив метеорні потоки, площини орбіт яких утворюють малі кути з площиною екліптики. Цілком ймовірно, що метеорні тіла таких потоків виникли одночасно з планетною системою. Астапович досліджував еволюцію метеорного потоку Леоніди та вивчав умови його видимості.
Важливими є праці Астаповича з історії дослідження метеорних явищ в Росії, Західній Європі та Китаї. Учений відомий внеском в організацію наукових досліджень з метеорної астрономії. Він був одним з організаторів, а впродовж багатьох років ученим секретарем Комісії з вивчення комет, метеорів та астероїдів при Астрономічній раді АН СРСР (1935 р.).
Ігор Станіславович Астапович помер 2 січня 1976 р. в Києві.
Л. М. Свачій
Джерело: Астрономічний календар 2001
