Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Перші переконливі докази існування супутника в екзопланети

04 жовтня 2018

Астрономи з Колумбійського університету за допомогою Космічного телескоп імені Габбла та космічного телескопа «Кеплер» зібрали переконливі докази існування супутника в екзопланети Кеплер-1625б, що лежить на відстані 8000 світлових років від Землі.

 

У статті, оприлюдненій 3 жовтня в журналі Science Advances, Алекс Тіачі (Alex Teachey) і Девід Кіппінґ (David Kipping) повідомляють про виявлення кандидата в екзосупутники, тобто супутника, що обертається навколо планети біля іншої (не Сонця — Ред.) зорі. Цей кандидат є незвичним через його великий розмір, співмірний з діаметром Нептуна. У Сонячній системі, де відомо близько 200 природних супутників планет, таких великих об’єктів цього типу не існує.

Докладніше:

Виявлено сильні джети в нейтронної зорі з потужним магнітним полем

28 вересня 2018

Уперше астрономи стали свідками швидкого руху речовини, викинутої назовні від нейтронної зорі з надзвичайно потужним магнітним полем, що приблизно в 10 трильйонів разів більше, ніж у Сонця. Несподіване відкриття не лише здивувало дослідників, але й змусило їх кардинально переосмислити нинішні теорії про те, як струмені (джети — Ред.) виникають всюди в космосі.

 

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Барабашов Микола Павлович (30.ІІІ.1894 — 29.IV.1971)

 

Barabashov 

Академік АН УРСР Микола Павлович Барабашов народився 30 березня 1894 р. у Харкові. Вищу освіту здобув (1919) у Харківському університеті, де потім і працював. Протягом 1930—1971 рр.був директором астрономічної обсерваторії (одночасно у 1935—1971 рр.— завідувач кафедри астрономії, а упродовж 1943—1946 рр. — ректор університету).

 

Галузь наукових інтересів М.П. Барабашова — фотометрія планет і Місяця. З’ясував (1918), що поверхню Місяця становлять вулканічні породи базальтового типу великої пористості. Цей висновок було підтверджено під час вивчення Місяця з допомогою космічних апаратів.

 

Виконав (1920—1926) з допомогою 270-міліметрового рефлектора візуальні спостереження Марса, на основі яких було створено карту поверхні планети. У 1930-х роках почав застосовувати методи фотографічної фотометрії для вивченні планет і Місяця.

 

Розробив (разом з Н.Г. Пономарьовим) конструкцію першого радянського спектрогеліоскопа. Ця розробка суттєво вплинула на розвиток Служби Сонця в Радянському Союзі.

 

Був одним з авторів і редактором першого «Атласу зворотного боку Місяця». Його створили (1960) за фотографіями, які отримала автоматична міжпланетна станція «Луна-3».

 

Засновник харківської школи планетознавства (понад 15 років очолював Комісію з фізики планет Астрономічної ради АН СРСР). Заслужений діяч науки Української РСР (1941), Герой Соціалістичної Праці (1969). На честь науковця названо астероїд 2883 Barabashov та кратер на Марсі. Президія АН УРСР заснувала (1987) премію імені М.П. Барабашова за видатні роботи в галузі фізики планет, зір і галактик.

 

Микола Павлович Барабашов помер 29 квітня 1971 р. у Харкові.

 

Докладніше про Миколу Барабашова

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1