Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Уперше визначено глобальне магнітне поле сонячної корони

09 серпня 2020

Міжнародна група геліофізиків, серед яких науковці з Нортумбрійського університету в Ньюкасл-апон-Тайні (Велика Британія), дослідники з Пекінського університету в Китаї та Національного центру атмосферних досліджень (National Center for Atmospheric Research, NCAR) США, нещодавно вперше виміряла глобальне магнітне поле зовнішнього шару атмосфери Сонця — корони. Результати дослідження оприлюднив журнал Science.

Докладніше:

Телескоп Європейської південної обсерваторії отримав перше зображення планетної системи біля зорі, схожої на Сонце

22 липня 2020

Дуже великий телескоп (Very LargeTelescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) отримав перше в історії зображення молодої зорі, схожої на Сонце, в супроводі двох великих екзопланет. Зображення систем з кількома екзопланетами дуже рідкісні, й астрономи досі ніколи прямо не спостерігали більше однієї планети, яка обертається навколо зорі, схожої на Сонце. Спостереження можуть допомогти астрономам зрозуміти, як формувалися та еволюціонували планети в Сонячній системі.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Миколу Барабашова

 

 

Відомий український астроном Микола Павлович Барабашов народився 30 березня 1894 р. (помер 29 квітня 1971 р.) у м. Харкові в сім’ї професора медицини Харківського університету, визначного окуліста. Глибока зацікавленість астрономією з’явилась у М. П. Барабашова ще в гімназичні роки. Він пристосував підзорну трубу до спостережень планет і Місяця, розпочав виготовлення телескопа. Перші наукові замітки про результати спостережень Марса, Венери, сонячних плям були опубліковані ним ще в 1912—1915 рр. у журналі французького астрономічного товариства «L’Astronomie» та в «Известиях Русского общества любителей мироведения», членом якого він був.

 

Після закінчення Першої Харківської гімназії в 1912 р. М. П. Барабашов вступив до фізико-математичного факультету Юр’ївського (Тартуського) університету. Але вимушений був перервати навчання через тяжке захворювання — туберкульоз легенів. Стурбований батько відвозить Миколу на лікування в Швейцарію, потім в Італію, але хвороба не відступає. Перед початком першої світової війни М. П. Барабашов повертається до Харкова і, незважаючи на хворобу, вступає до фізико-математичного факультету Харківського університету. 1919 р. після закінчення університету його залишили на кафедрі астрономії для підготування до професорського звання.

 

Коло наукових інтересів молодого вченого чітко визначилось ще в перші роки його роботи. Він зацікавився фізичними умовами на поверхні Місяця та планет. Досліджуючи особливості відбивання світла від місячних морів, він дійшов висновку про велику пористість місячної поверхні. Потім провів цикл робіт з порівняльного аналізу фотометричних, колориметричних та поляриметричних властивостей місячної поверхні та зразків земних гірських порід. Вже в 1920-ті роки М. П. Барабашов обґрунтував, що поверхня Місяця складається з вулканічних порід базальтового типу та відрізняється великою пористістю. Його висновки знайшли підтвердження при безпосередньому вивченні Місяця космічними апаратами. М. П. Барабашов був одним з авторів і редакторів першого «Атласу зворотного боку Місяця», складеного за фотографіями, одержаними з борту автоматичної міжпланетної станції «Луна 3».

 

Для досліджень фізичної природи Місяця та планет М. П. Барабашов з 1930-х років розпочав застосовувати метод фотографічної фотометрії, велику увагу приділяв його розробці. Фотометричні дослідження Венери, виконані ним 1932 р., виявили квазідзеркальний характер відбивання світла від видимої поверхні цієї планети В 1933 та 1939 рр. виконав численні фотометричні виміри поверхні Марса й визначив її оптичні характеристики. М. П. Барабашов дійшов висновку, що в різні протистояння істотно змінюється співвідношення газової та аерозольної компонент атмосфери Марса. Фотометричні спостереження Юпітера показали, що оптична товща атмосфери над хмарним покривом невелика, а світлі та темні смуги лежать приблизно на одній і тій же висоті. 1932 р. М. П. Барабашов виявив, що речовина внутрішнього кільця Сатурна простягається до самої поверхні планети. Таким чином, у 1930-ті роки М. П. Барабашов з успіхом застосував метод фотографічної фотометрії до вивчення планет і одержав багато важливих результатів.

 

1930 р. М. П. Барабашов став директором Харківської астрономічної обсерваторії. Багато уваги він приділяв розширенню інструментальної бази обсерваторії, брав участь у конструюванні приладів. Так, 1935 р. він разом з ленінградським оптиком М. Г. Пономарьовим створив перший у нашій країні спектрогеліоскоп, який відіграв важливу роль у розвитку Служби Сонця. Його зусиллями була організована позаміська спостережна станція обсерваторії, де був встановлений 70-сантиметровий рефлектор. Багато зробив Микола Павлович для відбудови та розвитку Харківського університету, займаючи пост ректора у тяжкі 1943—1946 рр. Понад 50 років провадив велику педагогічну роботу, з 1935 р. і до останніх років свого життя очолював кафедру астрономії університету, виховав багато учнів. Приділяв значну увагу популяризації досягнень астрономії.

 

М. П. Барабашову належить видатна роль у розвитку досліджень Місяця та планет у нашій країні.

 

А. М. Довгопол

Джерело: Короткий астрономічний календар 1994

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1