Путілін Іван Іванович

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Путілін Іван Іванович (15.XI.1883 — 9.III.1954)

Кандидат фізико-математичних наук, доцент Іван Іванович Путілін народився 15 листопада 1883 р. у Феодосії. Астрономією цікавився (спостерігав комету Галлея у 1910 р., метеори) з часу навчання в гімназії. Вищу освіту здобув (1916) на фізико-математичному факультеті Московського університету. Протягом 1917—1924 рр. служив у лавах Червоної Армії. У 1924—1926 роках працював у бібліотеці Московського університету. У 1927—1933 рр. — науковий співробітник Астрономо-геодезичного інституту. З 1934 р. мешкав у Києві (до кінця життя — доцент Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка і старший науковий співробітник (1934—1946) Астрономічній обсерваторії цього університету).

Галузь наукових інтересів І.І. Путіліна — небесна механіка, астероїди. Вивчав рух, фізичну природу, походження і зв’язок астероїдів з іншими тілами Сонячної системи. Виконував спостереження інших небесних тіл і явищ (склав каталог червоних змінних зір, спостерігав сонячну корону під час затемнень Сонця).

Автор монографії «Малые планеты» (1953). У ній висвітлив увесь комплекс питань, які були на той час пов’язані з астероїдами.

Активно популяризував астрономічні знання. Був засновником (1939) і першим головою Київського відділення астрономо-геодезичного товариства.

Іван Іванович Путілін помер 9 березня 1954 р. у Києві.

Докладніше про Івана Путіліна:

В. П.Конопльова. Видатний дослідник малих планет (до 100-річчя з дня народження)