Видатний дослідник малих планет
(До 100-річчя з дня народження)
Відомий український астроном Іван Іванович Путілін майже 30 років свого життя присвятив вивченню комплексу малих планет (астероїдів). Він збагатив цю область науки фундаментальними дослідженнями руху ряду астероїдів, фізичної природи цих небесних тіл, їх походження і зв’язку з іншими тілами Сонячної системи.
Іван Іванович народився 15 листопада 1893 р. у Феодосії в сім’ї викладача Феодосійського вчительского інституту. Захоплюватись астрономією почав ще під час навчання в Білгородській гімназії. Він не тільки з цікавістю вивчає зоряне небо, але починаючи з січня 1910 р. веде спостереження за рядом небесних тіл і явищ. Першим об’єктом була найбільш яскрава комета того року, що отримала позначення 1910 І та ім’я Велика січна комета. В травні того ж року він спостерігає знамениту комету Галлея: визначає положення комети серед зір, оцінює блиск голови, положення і довжину хвоста. У 1911 р. Іван Іванович спостерігає комету Брукса (1911 V) і метеори. В щоденниках спостережень, що збереглися, наведені зарисовки видимого руху комет серед зір, моменти спостереження метеорів, екваторіальні координати початку і кінця їх шляху. Тільки з 29 липня по 16 серпня 1911. р. він зареєстрував 99 метеорів.
У 1912 р. І.І. Путілін вступив до Московського університету на фізико-математичний факультет. Тут він стає учнем відомого астронома і державного діяча П.К. Штернберга, про якого на все життя зберіг найсвітліші спогади. Проте в 1916 р. навчання в університеті довелося перервати в зв’язку з призовом до діючої армії. Після Жовтневої соціалістичної революції з 1917 по 1924 р. І.І. Путілін служив у лавах Червоної Армії (1922—1924 рр.— в корпусі військових топографів). У 1924 р. став до роботи в бібліотеці Московського університету. Згодом, у січні 1927 р., був зарахований науковим співробітником Астрономо-геодезичного інституту.
На 1930 р. припадає початок його великої і плідної педагогічної діяльності — в геодезичному і в Московському енергетичному інститутах він викладає теоретичну механіку спочатку як асистент, а з 1932 р.— на посаді доцента.
В 1934 р. І.І. Путілін переїхав до Києва. Тут він до кінця свого життя працював доцентом Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка: читав лекції на механіко-математичному, фізичному та географічному факультетах. Основними курсами булизагальна астрономія, небесна і теоретична механіка. З 1937 по 1941 р. Іван Іванович був також професором Інституту підвищення кваліфікації викладачів при Наркомосі УРСР. Вчене звання доцента присвоєно йому 17 грудня 1935 р., а вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук— 22 листопада 1936 р.
На початку Великої Вітчизняної війни І.І Путілін був мобілізований, але в середині 1942 р. його демобілізували і направили в м. Кзил-Орду, де знаходився евакуйований з Києва університет. Тут він зайняв посаду доцента об’єднаного Українського університету, а також викладав в Кзил-Ординському педагогічному інституті.
Крім педагогічної діяльності І.І. Путілін вів велику наукову роботу в Астрономічній обсерваторії Київського університету, де з 1934 по 1946 р. займав посаду старшого наукового співробітника. Він мав також тісні зв’язки з Інститутом теоретичної астрономії (ІТА) (Ленінград) і був його позаштатним співробітником. В Бюлетені ІТА друкувалися його наукові статті, а в збірниках «Ефемериди малих планет» — обчислювані ним ефемериди ряду астероїдів.
Перша мала планета (Церера) була відкрита 1 січня 1801 р. До початку XX ст. вдалося визначити орбіти 463 астероїдів, а в ефемеридах на 1986 р. вміщено орбіти вже 3143 об’єктів.
Однією з перших задач, що стояли перед астрономами, було вдосконалення методики визначення орбіт малих планет. Потім великі зусилля були спрямовані на дослідження їх руху під впливом великих планет. До недавнього часу, коли в розпорядженні вчених не було швидкодіючих ЕОМ з великою пам’яттю, ця робота потребувала багато часу і сил, особливої працьовитості і ретельності. Цією проблемою і займався в основному І.І. Путілін. Він обчислював вплив великих планет на рух астероїдів, поліпшував елементи їх орбіт, щорічно давав ефемериди шести об’єктів: 212 Медея, 274 Філагорія, 543 Шарлота, 928 Гільдрун, 1036 Ганімед, 1048 Феодосія. Особливо багато уваги він приділяв Ганімеду, який має не зовсім звичайну орбіту: це дуже витягнутий еліпс (е = 0,54), сильно нахилений до площини екліптики (і = 26°); перигелій лежить всередині орбіти Марса, тому астероїд може підходити дуже близько до Землі і до Марса. Іван Іванович вивчав рух цього астероїда з 1924 р., коли його було відкрито, і до кінця свого життя. Ці дослідження виконані ним з великою ретельністю й мастерністю. Результати викладені в 47 статтях і замітках, надрукованих в ряді видань. Підсумком його багаторічних досліджень малих планет стала монографія «Малые планеты» (1953, М : ГИТТЛ,— 412 с.), де з достатньою повнотою висвітлено весь комплекс питань, пов’язаних з астероїдами. Подібної монографії на той час не було в світовій літературі.
Крім небесно-механічних досліджень І.І. Путілін вів також спостереження різних небесних тіл. Зокрема, він склав з власних спостережень на меридіанному крузі астрономічної обсерваторії Київського університету каталог прямих піднесень і схилень червоних змінних зір. Займався передобчисленням обставин сонячних затемнень і не пропускав можливості спостерігати їх: у 1914 р. успішно спостерігав сонячне затемнення як аматор, а в 1936 та 1945 рр, брав участь в наукових експедиціях. Одержаний ним знімок сонячної корони опубліковано в «Astrophysical Journal». Першою його роботою, надрукованою в 1916 р., було «Предвычисление солнечного затмения 10/23 января 1917 г.». Він спостерігав також численні місячні затемнення, сріблясті хмари, зелений промінь.
І.І. Путілін брав активну участь в популяризації наукових знань серед населення: виступав з лекціями та доповідями, друкував у різних виданнях науково-популярні статті й замітки. Він був фундатором і першим головою Київського відділення астрономо-геодезичного товариства, яке створене 3 листопада 1939 р.
Про науковий авторитет І.І. Путіліна свідчить те, що він був обраний членом Комісії по небесній механіці АН СРСР, членом Комісії по кометах, метеорах і астероїдах АН СРСР, а також членом Метеоритної комісії АН України. Іван Іванович надрукував понад 80 наукових статей і заміток та приблизно стільки ж науково-популярних. Ним складені «Методичні вказівки» для заочників фізико-математичного та географічного факультетів університету з розділу «Астрономія» (на 1938, 1939 і 1940 рр.). Вже будучи тяжкохворим, він складав підручник з небесної механіки. Передчасна смерть 9 березня 1954 р. перервала цю роботу.
В. П. Конопльова
Джерело: Короткий астрономічний календар 1993
