Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Зоря дуже швидко втікає від нашої галактики — і вона не схожа на інших таких втікачів

15 березня 2019

Наша галактика містить мільярди зір. Хоча переважна більшість із них «прив’язана» до Галактики її силою тяжіння, астрономи знайшли кілька десятків зір, які не обертаються навколо центра Молочного Шляху, а замість цього «втікають» від нашої галактики на великих швидкостях. Ці гіпершвидкісні зорі дивували дослідників роками й ось тепер у «гру» вступив новий гравець. Це зоря LAMOST-HVS, найближча до Сонця серед гіпершвидкісних зір. Її походження суттєво відрізняється від уявлень про механізм, що змушує зорі на високих швидкостях покидати Молочний Шлях.

Докладніше:

«Габбл» і «Гайя» точно зважують Молочний Шлях

08 березня 2019

Маса Молочного Шляху — один з найважливіших параметрів нашої галактики, який можуть визначити астрономи. Проте, незважаючи на десятиліття інтенсивних зусиль, навіть найкращі оцінки маси Молочного Шляху сильно різняться. Тепер, поєднавши нові спостережні дані від місії «Гайя» (Gaia) Європейського космічного агентства (ESA) з даними від Космічного телескопа імені Габбла (NASA/ESA), астрономи виявили, що маса Молочного Шляху становить близько 1,5 трильйона сонячних мас у радіусі 129 000 світлових років від центру Галактики.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 26 05 18mАстрономи виконали одне з найвдаліших спостережень в історії астрономії. Їм вдалося побачити дві ділянки з інтенсивним випромінюванням, що містяться на відстані 20 км одна від одної поблизу зорі, відстань до якої становить 6500 світлових років. Такі спостережні можливості дозволили б, наприклад, із Землі побачити блоху на поверхні Плутона.

 

Незвичайне спостереження стало можливим завдяки рідкісній геометрії та характеристикам двох зір, що обертаються одна навколо одної. Перша з них — холодна, маломасивна зоря, що належить до сімейства коричневих карликів, яка втрачає речовину. Ця речовина утворює своєрідний потік, який простягається від зорі у вигляді великого кометного хвоста. Другий компонент подвійної системи — екзотична зоря з швидким обертанням, яку називають пульсаром.

 

news 26 05 18v

 

Уявлення художника про пульсар PSR B1957+20 який видно крізь хмару газу, що огортає його зорю-компаньйона. Фото з сайту www.sciencedaily.com.

 

«Газ, що міститься перед пульсаром, діє як збільшувальне скло», — сказав Роберт Мейн (Robert Main), перший автор статті, де описано спостереження і яку 24 травня поточного року оприлюднив журнал Nature. «Ми по суті дивимося на пульсар через природну лупу, що періодично дозволяє нам бачити два регіони окремо», — додав науковець. Мейн, кандидат наук (PhD) на кафедрі астрономії та астрофізики Торонтського університету, працює в Інституті астрономії та астрофізики імені Данлопа цього університету.

 

Пульсар (у даному випадку це PSR B1957+20 — Ред.) — нейтронна зоря, яка швидко обертається — понад 600 разів на секунду. Оскільки вісь обертання пульсара має нахил до осі, що з’єднує магнітні полюси, то він має інтенсивне випромінювання з двох ділянок на його поверхні. Інтенсивні райони випромінювання, які спостерігали астрономи, пов’язані з цими ділянками.

 

Діаметр коричневого карлика становить близько третини діаметра Сонця. Це дорівнює відстані в майже два мільйони кілометрів від пульсара (п’ять відстаней між Землею і Місяцем). Орбітальний період — лише 9 годин. Карликова зоря-компаньйон має синхронне обертання відносно пульсара, а тому завжди повернута до нього одним боком, як Місяць до Землі.

 

Оскільки коричневий карлик лежить близько від пульсара, то він зазнає суттєвого впливу від його сильного випромінювання. Воно нагріває одну сторону відносно холодної карликової зорі до температури близько 6000 °С (таку температуру має «поверхня» Сонця — Ред.).

 

Спалах на пульсарі зрештою може привести до руйнування його супутника. Пульсари в таких типах подвійних систем називають пульсарами «чорної вдови». Точно так само, як павук Чорна вдова (каракурт) поїдає свого напарника, пульсар може поступово поглинути весь газ із карликової зорі.

 

На додаток до спостереження з неймовірно високою лінійною роздільною здатністю, результат може стати ключем до пояснення природи таємничих явищ, відомих як швидкі радіосплески (Fast Radio Bursts, FRBs). «Багато спостережуваних властивостей FRBs можна пояснити, якщо такі сплески підсилює плазмова лінза», — сказав Мейн. «Властивості посилених імпульсів, які ми виявили в нашому дослідженні, демонструють явну подібність до сплесків FRBs, які повторюються. Це свідчить про те, що повторювані FRBs можуть походити з таких подвійних систем в галактиках».

 

За інф. з сайту www.sciencedaily.com підготував Іван Крячко

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1