Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Плоонети: коли супутники планет стають блудягами

17 липня 2019

Астрономи не припиняють обговорення визначення планети. Але ясно напевно ― є багато об’єктів, що лежать на межі з двома типами космічних тіл (ідеться про планети та карликові планети — Ред.). Тепер науковці доповнюють цю «мішанину» новим об’єктом. У дослідженні, результати якого оприлюднить журнал Monthly Notices of the Royal Astronomical Society («Щомісячні повідомлення Королівського астрономічного товариства»), астрономи з теоретичних міркувань визначили новий клас небесних об’єктів, що спочатку існують як супутники планет, але зрештою стають «вільними» й існують самостійно. Їх назвали «плоонетами». Науковці вважають, що такі об’єкти мають існувати на орбітах навколо материнських зірок і їх навіть можна буде виявити в спостережених даних як минулих, так і теперішніх, місій з пошуку екзопланет, зокрема таких як «Кеплер» і TESS.

Докладніше:

«Габбл» виявив таємничий диск довкола чорної діри

12 липня 2019

Астрономи з допомогою Космічного телескопа Габбла спостерігали несподіваний тонкий диск речовини, що оточує надмасивну чорну діру в центрі спіральної галактики NGC 3147, розташованої від Землі на відстані 130 мільйонів світлових років.

 

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 07 07 18mНове комп’ютерне моделювання вказує на те, що величезне тіло, більше розмірами вдвічі, ніж Земля, на етапі утворення Сонячної системи вдарилося в Уран. Це призвело до того, що газовий гігант звалився на свій бік, а також, можливо, спричинило його більш холодну, ніж слід очікувати, верхню атмосферу й формування кілець і ​​супутників. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.

 

Дослідження підтверджує раніше висловлені припущення про таке зіткнення. Ним пояснюють кут нахилу осі обертання Урана — його значення становить 97,77 градусів, тобто вісь лежить приблизно паралельно площині Сонячної системи (для порівняння: вісь Землі нахилена на 23,5 градуси). Внаслідок такого не типового явища для нашої планетної системи, полюси Урана направлені на Сонце. Причому кожен з них 42 роки отримує світло, а потім стільки ж років перебуває в темряві.

 

news 07 07 18v

 

Дві світлини Урана в псевдокольрах, отримані впродовж 90-хвилинної експозиції Космічним телескопом імені Габбла в 1997 році, показують напрямок обертання планети, нахил її полярної осі та вісім з 10 маленьких супутників, виявлених космічним апаратом «Вояджер-2» (Voyager 2) під час польоту в 1986 році. Нове дослідження підтверджує, що нахил планети, ймовірно, спричинило масивне тілом, що зіткнулося з Ураном під час формування Сонячної системи. Фото з сайту https://astronomynow.com.

 

«Уран лежить на боці, його вісь майже перпендикулярна до осей обертання всіх інших планет Сонячної системи», — сказав Якоб Кеґеррейс (Jacob Kegerreis) з Інституту обчислювальної космології університету Дарема і головний автор статті, опублікованої в Astrophysical Journal. «Це було майже напевно спричинено гігантським ударом, але ми дуже мало знаємо про те, як це відбулося, і про те, як ця подія вплинула на планету».

 

Використавши потужний суперкомп’ютер, Кеґеррейс разом з колегами змоделювали понад 50 сценаріїв зіткнення, щоб відтворити різні початкові умови. Вони змінювали масу тіла та кут зіткнення, для з’ясування найбільш ймовірного варіанту процесу зіткнення.

 

«Наші висновки підтверджують: найвірогіднішим є те, що молодий Уран мав катастрофічне зіткнення з об’єктом, вдвічі масивнішим, ніж Земля, а то й більшим. Це збило Уран на бік і запустило процеси, які привели до утворення планети, яку ми бачимо нині».

 

Одне з найважливіших питань, як Уран зберіг атмосферу після такого зіткнення. Симуляції показують, що це залежить від величини кута удару. Дотичного удару було б достатньо, щоб збити планету на її бік, але не зірвати всю атмосферу в космос.

 

Низьку температуру верхньої атмосфери Урану, близько -216 градусів Цельсія, можна пояснити тим, що «осколки» від удару небесного тіла утворили тонку оболонку, яка затримала тепло з надр планети. Дослідження також може допомогти астрономам «відчути» подробиці того, як формувалися супутники та система кілець Урану, і чому магнітне поле планети має саме таку орієнтацію.

 

«Всі докази вказують на величезні зіткнення, які часто траплялися у процесі формування планет», — заявив співавтор дослідження Луїс Теодоро (Luis Teodoro), науковець з Дослідницького центру Еймса. «З допомогою таких досліджень ми більше розуміємо вплив цих явищ на потенційно населені екзопланети».

 

За інф. з сайту https://astronomynow.com підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1