Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Суперземля на орбіті навколо зорі Барнарда

14 листопада 2018

Найближча до Сонця одинока зоря має екзопланету щонайменше в 3,2 рази масивнішу, ніж Земля, — ​​так звану «суперземлю». Одна з найбільших нинішніх спостережних кампаній, що використовує дані від телескопів з усього світу, зокрема з інструменту Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) HARPS, призначеного для пошуку екзопланет, виявила цей холодний, слабо освітлений об’єкт. Відкрита планета — друга з відомих найближчих екзопланет до Землі. Зоря Барнарда — це зоря з найбільшою швидкістю на нічному небі.

Докладніше:

ALMA і MUSE виявили галактичний фонтан

07 листопада 2018

Спостереження, виконані з допомогою телескопа ALMA (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array — Велика міліметрова/субміліметрова антена Атакама), та дані з спектрографа MUSE, встановленому на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), показали колосальний фонтан молекулярного газу, який «живить» чорна діра в найяскравішій галактиці, що належить до скупчення галактик Abell 2597. Це перше спостереження повного галактичного циклу притоку та відтоку речовини, яка живить цей величезний космічний фонтан, в одній і тій системі.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 07 07 18mНове комп’ютерне моделювання вказує на те, що величезне тіло, більше розмірами вдвічі, ніж Земля, на етапі утворення Сонячної системи вдарилося в Уран. Це призвело до того, що газовий гігант звалився на свій бік, а також, можливо, спричинило його більш холодну, ніж слід очікувати, верхню атмосферу й формування кілець і ​​супутників. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.

 

Дослідження підтверджує раніше висловлені припущення про таке зіткнення. Ним пояснюють кут нахилу осі обертання Урана — його значення становить 97,77 градусів, тобто вісь лежить приблизно паралельно площині Сонячної системи (для порівняння: вісь Землі нахилена на 23,5 градуси). Внаслідок такого не типового явища для нашої планетної системи, полюси Урана направлені на Сонце. Причому кожен з них 42 роки отримує світло, а потім стільки ж років перебуває в темряві.

 

news 07 07 18v

 

Дві світлини Урана в псевдокольрах, отримані впродовж 90-хвилинної експозиції Космічним телескопом імені Габбла в 1997 році, показують напрямок обертання планети, нахил її полярної осі та вісім з 10 маленьких супутників, виявлених космічним апаратом «Вояджер-2» (Voyager 2) під час польоту в 1986 році. Нове дослідження підтверджує, що нахил планети, ймовірно, спричинило масивне тілом, що зіткнулося з Ураном під час формування Сонячної системи. Фото з сайту https://astronomynow.com.

 

«Уран лежить на боці, його вісь майже перпендикулярна до осей обертання всіх інших планет Сонячної системи», — сказав Якоб Кеґеррейс (Jacob Kegerreis) з Інституту обчислювальної космології університету Дарема і головний автор статті, опублікованої в Astrophysical Journal. «Це було майже напевно спричинено гігантським ударом, але ми дуже мало знаємо про те, як це відбулося, і про те, як ця подія вплинула на планету».

 

Використавши потужний суперкомп’ютер, Кеґеррейс разом з колегами змоделювали понад 50 сценаріїв зіткнення, щоб відтворити різні початкові умови. Вони змінювали масу тіла та кут зіткнення, для з’ясування найбільш ймовірного варіанту процесу зіткнення.

 

«Наші висновки підтверджують: найвірогіднішим є те, що молодий Уран мав катастрофічне зіткнення з об’єктом, вдвічі масивнішим, ніж Земля, а то й більшим. Це збило Уран на бік і запустило процеси, які привели до утворення планети, яку ми бачимо нині».

 

Одне з найважливіших питань, як Уран зберіг атмосферу після такого зіткнення. Симуляції показують, що це залежить від величини кута удару. Дотичного удару було б достатньо, щоб збити планету на її бік, але не зірвати всю атмосферу в космос.

 

Низьку температуру верхньої атмосфери Урану, близько -216 градусів Цельсія, можна пояснити тим, що «осколки» від удару небесного тіла утворили тонку оболонку, яка затримала тепло з надр планети. Дослідження також може допомогти астрономам «відчути» подробиці того, як формувалися супутники та система кілець Урану, і чому магнітне поле планети має саме таку орієнтацію.

 

«Всі докази вказують на величезні зіткнення, які часто траплялися у процесі формування планет», — заявив співавтор дослідження Луїс Теодоро (Luis Teodoro), науковець з Дослідницького центру Еймса. «З допомогою таких досліджень ми більше розуміємо вплив цих явищ на потенційно населені екзопланети».

 

За інф. з сайту https://astronomynow.com підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1