Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

news 07 07 18mНове комп’ютерне моделювання вказує на те, що величезне тіло, більше розмірами вдвічі, ніж Земля, на етапі утворення Сонячної системи вдарилося в Уран. Це призвело до того, що газовий гігант звалився на свій бік, а також, можливо, спричинило його більш холодну, ніж слід очікувати, верхню атмосферу й формування кілець і ​​супутників. Результати науковців оприлюднив Astrophysical Journal.

 

Дослідження підтверджує раніше висловлені припущення про таке зіткнення. Ним пояснюють кут нахилу осі обертання Урана — його значення становить 97,77 градусів, тобто вісь лежить приблизно паралельно площині Сонячної системи (для порівняння: вісь Землі нахилена на 23,5 градуси). Внаслідок такого не типового явища для нашої планетної системи, полюси Урана направлені на Сонце. Причому кожен з них 42 роки отримує світло, а потім стільки ж років перебуває в темряві.

 

news 07 07 18v

 

Дві світлини Урана в псевдокольрах, отримані впродовж 90-хвилинної експозиції Космічним телескопом імені Габбла в 1997 році, показують напрямок обертання планети, нахил її полярної осі та вісім з 10 маленьких супутників, виявлених космічним апаратом «Вояджер-2» (Voyager 2) під час польоту в 1986 році. Нове дослідження підтверджує, що нахил планети, ймовірно, спричинило масивне тілом, що зіткнулося з Ураном під час формування Сонячної системи. Фото з сайту https://astronomynow.com.

 

«Уран лежить на боці, його вісь майже перпендикулярна до осей обертання всіх інших планет Сонячної системи», — сказав Якоб Кеґеррейс (Jacob Kegerreis) з Інституту обчислювальної космології університету Дарема і головний автор статті, опублікованої в Astrophysical Journal. «Це було майже напевно спричинено гігантським ударом, але ми дуже мало знаємо про те, як це відбулося, і про те, як ця подія вплинула на планету».

 

Використавши потужний суперкомп’ютер, Кеґеррейс разом з колегами змоделювали понад 50 сценаріїв зіткнення, щоб відтворити різні початкові умови. Вони змінювали масу тіла та кут зіткнення, для з’ясування найбільш ймовірного варіанту процесу зіткнення.

 

«Наші висновки підтверджують: найвірогіднішим є те, що молодий Уран мав катастрофічне зіткнення з об’єктом, вдвічі масивнішим, ніж Земля, а то й більшим. Це збило Уран на бік і запустило процеси, які привели до утворення планети, яку ми бачимо нині».

 

Одне з найважливіших питань, як Уран зберіг атмосферу після такого зіткнення. Симуляції показують, що це залежить від величини кута удару. Дотичного удару було б достатньо, щоб збити планету на її бік, але не зірвати всю атмосферу в космос.

 

Низьку температуру верхньої атмосфери Урану, близько -216 градусів Цельсія, можна пояснити тим, що «осколки» від удару небесного тіла утворили тонку оболонку, яка затримала тепло з надр планети. Дослідження також може допомогти астрономам «відчути» подробиці того, як формувалися супутники та система кілець Урану, і чому магнітне поле планети має саме таку орієнтацію.

 

«Всі докази вказують на величезні зіткнення, які часто траплялися у процесі формування планет», — заявив співавтор дослідження Луїс Теодоро (Luis Teodoro), науковець з Дослідницького центру Еймса. «З допомогою таких досліджень ми більше розуміємо вплив цих явищ на потенційно населені екзопланети».

 

За інф. з сайту https://astronomynow.com підготував Іван Крячко

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1