Кримська астрофізична обсерваторія

Кримську астрофізичну об­серваторію (КрАО), тепер одну з найбільших у світі, засновано 1945 року.

Історія виникнення КрАО значною мірою пов’язана з розвитком астрофізики в Росії на початку XX ст. Кліматичні умови на півно­чі, де розміщена основна обсерваторія Росії — Пулковська — не­сприятливі для проведення широких астрофізичних досліджень: влітку білі ночі не дають змоги фотографувати небо, а восени та взимку воно тривалий час затягнуте хмарами. Так назріла потреба створи­ти філію цієї обсерваторії на півдні, де ночі водночас і темні, і без­хмарні. Відзначимо, що питання про необхідність організації ас­трофізичної обсерваторії вперше поставив О.П. Ганський. Найбільш сприятливим районом для розміщення майбутньої філії визнали Крим, куди і відправився Ганський. І ось на шляху із Ялти до Севастополя молодий вчений був неабияк здивований: ще б пак, він побачив дві недавно споруджені вежі з куполами. Як ви­явилось, це була обсерваторія, яку збудував у Сімеїзі багатий ама­тор астрономії М.С. Мальцов; він до того ж замовив деякі інстру­менти у фірмі Цейс (Німеччина) для її обладнання.

1908 р. М.С. Мальцов запропонував свою обсерваторію у подару­нок Пулкову; на її базі було створено (а 1912 р. офіційно визнано) південне відділення Пулковської обсерваторії. Першим його астро­номом став О.П. Ганський; він встановив вже одержаний з Німеч­чини астрограф — фотографічний двокамерний телескоп (діаметри об’єктивів D = 120 мм). Після смерті Ганського там поперемінно працювало декілька пулковських астрономів, а навесні 1909 р. приїхав молодий вчений С.І. Бєлявський, який протягом чотирьох років був там єдиним науковим працівником. Одержання ним за допомогою астрографа першого знімка неба (березень 1909 р.) ста­ло, по суті, початком астрономічних досліджень цієї установи. Вчений щорічно одержував фотознімки, визначав блиск зір, спостері­гав яскраві комети, а в 1911 р. зробив перші відкриття: астероїда та комети.

Поступово кількість астрономів Сімеїзької обсерваторії збіль­шувалась — 1912 р. туди на постійну роботу приїхав Г.М. Неуймин, 1922 р.— В.О. Альбицький, згодом Г.А. Шайн та його дружина П.Ф. Шайн. Зростала й кількість придбаних інструментів: 1925 р. одержано замовлений в Англії ще 1912 р. телескоп-рефлектор (діа­метр дзеркала D = 1 м) — на той час такий інструмент був найбіль­шим у СРСР. Згодом його доповнили спектрографом для вивчення хімічного складу зоряних атмосфер. 1932 р. одержано фотогеліограф — інструмент для фотографування сонячної поверхні. З цього часу південна філія Пулковської обсерваторії бере участь у дослі­дженнях Служби Сонця — широкої колективної роботи, що прово­диться спільно вченими багатьох країн. А 1938 р. встановлено ще два пристрої: спектрогеліоскоп та зонний астрограф. Перший з них використовується для вивчення поверхні Сонця в променях певного хімічного елемента, а другий — для фотографування ділянок неба з метою виявлення змінних зір.

До 1941 р. Сімеїзька обсерваторія стала основною астрофізич­ною обсерваторією СРСР та однією з найбільших у Європі. Та після війни її практично прийшлось створювати заново: зберегти обладнання не вдалося, було спалено головне приміщення, із наукових ма­теріалів уціліла лише незначна частина. Крім того, назріла необ­хідність поміняти її розміщення, бо місце, яке вибрав М.С. Мальцов, виявилось мало придатним для спостережень на великих телескопах (через турбулентність атмосфери зображення дуже розмиті). Одночас­но внаслідок того, що Сімеїзька обсерваторія переросла рамки фі­лії Пулковської, її було перетворено у Кримську астрофізичну об­серваторію АН СРСР (літо 1945 р.). Директором КрАО призначили академіка Г.А. Шайна.

Підготовка до побудови астрономічної установи на новому міс­ці проводилась водночас із відновленням обсерваторії в Сімеїзі. Нове місце вибрали біля с. Прохолодне (12 км на схід від Бахчиса­рая) на висоті 600 м над рівнем моря; будівництво розпочали в травні1946 р.

Новозбудовану обсерваторію обладнали потужними як на той час інструментами: подвійним астрографом фірми Цейс (D = 400 мм, F = 1600 мм), рефлектором (D = 1220 мм) з кількома спектрографа­ми. Астрограф використовують головним чином для пошуків асте­роїдів та комет, а рефлектор — для вивчення спектрів зір. 1950 р. встановлено позазатемнений коронограф — інструмент для вивчення атмосфери Сонця, а через чотири роки — сонячний телескоп (D = 400 мм). Незабаром обладнання обсерваторії доповнило декілька невеликих радіотелескопів. Згодом, 1962 р. встановили один з най­потужніших інструментів КрАО — рефлектор (D = 2600 мм). А у 1980-х роках обсерваторія придбала повністю автоматизований дзеркальний телескоп АЗТ-11 (D = 1250 мм); його використовують для фотометричних, спектроскопічних та поляризаційних спостере­жень зір.

Напрями досліджень, які проводяться в КрАО, різноманітні. Ще 1946 р. КрАО стала найбільшим у колишньому СРСР науковим центром вивчення Сонця. Там організовано як оптичні, так і радіоспостереження сонячної поверхні, атмосфери та корони. Декілька десятиліть проводяться наземні спостереження γ-променів високих енергій (в КрАО є потужний автоматизований γ-телескоп). За тра­дицією в КрАО продовжуються регулярні пошуки малих планет і визначення їхніх орбіт. Майже від початку заснування обсерваторії в ній створена експериментальна лабораторія, де ведуться розробка та конструювання нових приладів.

Джерело інформації: Свачій Л.М., Короткий астрономічний календар, 1995, С. 191—193