Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Де Всесвіт ховає свою, досі не знайдену, масу?

15 лютого 2019

На перший погляд здається дивним те, що коли астрономи «збирають до купи» всю нормальну матерію в сучасному Всесвіті, то приблизно її третину вони не виявляють шляхом спостережень. (Відсутню речовину не слід ототожнювати з ще загадковішою темною матерією). Пошук відсутньої речовини триває протягом багатьох років. Нові результати спостережень рентгенівської обсерваторії NASA «Чандра» (Chandra), оприлюднені в Astrophysical Journal, можливо, допомогли науковцям знайти цю «загублену» речовину.

Докладніше:

Пузирі довкола молодих зір

06 лютого 2019

З допомогою багатокомпонентного спектроскопічного приймача (Multi Unit Spectroscopic Explorer, MUSE), який встановлено на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), отримано яскраве кольорове зображення однієї з ділянок Великої Магелланової Хмари (Large Magellanic Cloud, LMC). Ділянка, що має назву LHA 120-N 180B, або коротко N180 B, ― це тип туманності, відомий як H II регіон (вимовляється «аш-два»). Такі туманності є розсадниками нових зір.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

Проходження Меркурія та Венери

 

Л. М. Свачій, кандидат фізико-математичних наук

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

Г. З. Бутенко, кандидат фізико-математичних наук

Міжнародний центр астрономічних та медико-екологічних досліджень НАН України

 

 

У 1629 р. видатний німецький астроном Йоганн Кеплер (1571 —1630) уперше вказав на можливість спостерігати явище проходження Меркурія та Венери перед диском Сонця.

 

Такі проходження відбуваються відносно рідко: тільки тоді, коли планета в нижньому сполученні перебуває поблизу одного з вузлів своєї орбіти (точок перетину площини орбіти планети з площиною екліптики). Кеплер розрахував дати найближчих до 1629 р. проходжень Меркурія (листопад 1631 р.) і Венери (грудень 1631 р.). Першим в історії астрономії проходження Меркурія спостерігав 1631 р. французький учений П. Гассенді (1592—1655), а перше спостереження проходжен­ня Венери виконав англійський астроном Є. Горрокс (близько 1618—1641) у грудні 1639 р., передобчисливши момент цього явища.

 

Кожних 217 років Меркурій 29 разів проходить перед диском Сонця: 20 разів у листопаді (10 листопада; геліоцентрична довгота Землі становить 47°) і дев’ять разів у травні (8 травня; геліоцентрична довгота Землі — 227°). З 1631 р. до нашого часу астрономи проспостерігали понад 50 проходжень цієї планети. Найповніший у світі архів спостережень проходжень Меркурія зібрано в Інституті прикладної астрономії Російської академії наук. Перше в цьому столітті проходження Меркурія спостерігалося торік 7 травня, а наступне відбудеться 2006 р. Проходження Венери відбуваються значно рідше: вони бувають парами з восьмирічним проміжком, причому між останнім проходженням однієї пари і першим проходженням наступної минає навперемінно 105.5 і 121.5 року. Після 1639 р. ці явища мали місце в червні 1761 й 1769 рр., у грудні 1874 й 1882 рр.; вони відбудуться 2004 р. та 2012 р., а потім аж 2117 та 2125 рр. і т.д. Докладніше про проходження Венери можна прочитати в статті А. П. Відьмаченка «Найближча до Землі планета — Венера».

 

Спостереження проходжень планет перед сонячним диском цінні для астро­номії. Наприклад, спостереження проходжень Меркурія використовувалися, щоб визначати паралакс Сонця, уточнювати елементи орбіт Меркурія та Землі, визнача­ти масу Венери, вивчати рух перигелію орбіти Меркурія, вимірювати стиснення та радіус Сонця, досліджувати обертання Землі навколо осі тощо. Проте після впровадження радіотехнічних засобів спостережень планет коло завдань, для роз­в’язання яких доцільно залучати спостереження проходжень, істотно звузилося. У наш час спостереження проходжень Меркурія використовуються здебільшого для дослідження змін радіуса Сонця та вивчення нерівномірностей обертання Землі. У свою чергу, дослідження варіацій сонячного радіуса дає додаткову інформацію про внутрішню структуру Сонця та про природу сонячної активності.

 

Джерело: Астрономічний календар, 2004, С. 246

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1