Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Виявлено залишки 11 галактик, яких «з’їв» Молочний Шлях

17 січня 2018

Виявлення 11 нових зоряних потоків — залишків розірваних і поглинутих нашим Молочним Шляхом невеликих галактик — названо одним з головних результатів огляду неба в рамках міжнародної програми Dark Energy Survey (DES). Над виконанням програми працюють понад 400 дослідників з різних наукових установ світу, а її мета — розкрити таємницю темної енергії.

Докладніше:

Сонячна система могла утворитися в бульбашці навколо гігантської мертвої зорі

11 січня 2018

Нова теорія формування Сонячної системи стверджує, що вона утворилася в оболонці навколо мертвої зорі.

 

З попелу однієї зорі народжується інша...

 

Астрономи вже давно знали: більшість елементів з періодичної системи синтезуються в ядерних печах, що світяться в нічному небі. Тоді, коли ці зорі доходять свого фінішу, вони скидають напрацьований в цих печах матеріал назовні — в цьому своєрідному насінні Космосу вже присутні ті елементи, які стануть будівельним матеріалом для формування зір нового покоління. Сонце не є винятком. Але оскільки Сонячна система, безумовно, утворилася із залишків попередніх зір, ситуація залишається актуальною темою для дискусій.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

Проходження Меркурія та Венери

 

Л. М. Свачій, кандидат фізико-математичних наук

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

Г. З. Бутенко, кандидат фізико-математичних наук

Міжнародний центр астрономічних та медико-екологічних досліджень НАН України

 

 

У 1629 р. видатний німецький астроном Йоганн Кеплер (1571 —1630) уперше вказав на можливість спостерігати явище проходження Меркурія та Венери перед диском Сонця.

 

Такі проходження відбуваються відносно рідко: тільки тоді, коли планета в нижньому сполученні перебуває поблизу одного з вузлів своєї орбіти (точок перетину площини орбіти планети з площиною екліптики). Кеплер розрахував дати найближчих до 1629 р. проходжень Меркурія (листопад 1631 р.) і Венери (грудень 1631 р.). Першим в історії астрономії проходження Меркурія спостерігав 1631 р. французький учений П. Гассенді (1592—1655), а перше спостереження проходжен­ня Венери виконав англійський астроном Є. Горрокс (близько 1618—1641) у грудні 1639 р., передобчисливши момент цього явища.

 

Кожних 217 років Меркурій 29 разів проходить перед диском Сонця: 20 разів у листопаді (10 листопада; геліоцентрична довгота Землі становить 47°) і дев’ять разів у травні (8 травня; геліоцентрична довгота Землі — 227°). З 1631 р. до нашого часу астрономи проспостерігали понад 50 проходжень цієї планети. Найповніший у світі архів спостережень проходжень Меркурія зібрано в Інституті прикладної астрономії Російської академії наук. Перше в цьому столітті проходження Меркурія спостерігалося торік 7 травня, а наступне відбудеться 2006 р. Проходження Венери відбуваються значно рідше: вони бувають парами з восьмирічним проміжком, причому між останнім проходженням однієї пари і першим проходженням наступної минає навперемінно 105.5 і 121.5 року. Після 1639 р. ці явища мали місце в червні 1761 й 1769 рр., у грудні 1874 й 1882 рр.; вони відбудуться 2004 р. та 2012 р., а потім аж 2117 та 2125 рр. і т.д. Докладніше про проходження Венери можна прочитати в статті А. П. Відьмаченка «Найближча до Землі планета — Венера».

 

Спостереження проходжень планет перед сонячним диском цінні для астро­номії. Наприклад, спостереження проходжень Меркурія використовувалися, щоб визначати паралакс Сонця, уточнювати елементи орбіт Меркурія та Землі, визнача­ти масу Венери, вивчати рух перигелію орбіти Меркурія, вимірювати стиснення та радіус Сонця, досліджувати обертання Землі навколо осі тощо. Проте після впровадження радіотехнічних засобів спостережень планет коло завдань, для роз­в’язання яких доцільно залучати спостереження проходжень, істотно звузилося. У наш час спостереження проходжень Меркурія використовуються здебільшого для дослідження змін радіуса Сонця та вивчення нерівномірностей обертання Землі. У свою чергу, дослідження варіацій сонячного радіуса дає додаткову інформацію про внутрішню структуру Сонця та про природу сонячної активності.

 

Джерело: Астрономічний календар, 2004, С. 246

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1