Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Панорама південного неба від TESS

06 листопада 2019

 

Чумацький Шлях, найпомітнішу деталь нашої галактики на зоряному небі Землі, як світлу дугу, перекинуту через море зір, видно на новому зображенні-мозаїці південного неба, отриманому за рік спостережень «Супутника для пошуку екзопланет методом транзитів» (Transiting Exoplanet Survey Satellite, TESS). Панорама, створена із 208 зображень, отриманих TESS протягом першого року наукових спостережень, що закінчився 18 липня 2019 р., показує як красу космічного ландшафту, так і можливості фотокамер цього супутника.

Докладніше:

У Сонячній системі виявлено, можливо, найменшу карликову планету

28 жовтня 2019

Астрономи, які працюють з приймачем SPHERE, встановленому на Дуже великому телескопі (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO), показали: астероїд Гіґея можна класифікувати як карликову планету. Об’єкт є четвертим за розмірами в головному поясі астероїдів після Церери, Вести та Паллади. Вперше астрономи спостерігали Гіґею з високою роздільною здатністю, що дає змогу вивчати її поверхню та визначити формуй розмір. З’ясувалося, Гіґея має кулясту форму, а тому потенційно може «відібрати корону»в Церери, як найменшої карликової планети Сонячної системи.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

Проходження Меркурія та Венери

 

Л. М. Свачій, кандидат фізико-математичних наук

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

Г. З. Бутенко, кандидат фізико-математичних наук

Міжнародний центр астрономічних та медико-екологічних досліджень НАН України

 

 

У 1629 р. видатний німецький астроном Йоганн Кеплер (1571 —1630) уперше вказав на можливість спостерігати явище проходження Меркурія та Венери перед диском Сонця.

 

Такі проходження відбуваються відносно рідко: тільки тоді, коли планета в нижньому сполученні перебуває поблизу одного з вузлів своєї орбіти (точок перетину площини орбіти планети з площиною екліптики). Кеплер розрахував дати найближчих до 1629 р. проходжень Меркурія (листопад 1631 р.) і Венери (грудень 1631 р.). Першим в історії астрономії проходження Меркурія спостерігав 1631 р. французький учений П. Гассенді (1592—1655), а перше спостереження проходжен­ня Венери виконав англійський астроном Є. Горрокс (близько 1618—1641) у грудні 1639 р., передобчисливши момент цього явища.

 

Кожних 217 років Меркурій 29 разів проходить перед диском Сонця: 20 разів у листопаді (10 листопада; геліоцентрична довгота Землі становить 47°) і дев’ять разів у травні (8 травня; геліоцентрична довгота Землі — 227°). З 1631 р. до нашого часу астрономи проспостерігали понад 50 проходжень цієї планети. Найповніший у світі архів спостережень проходжень Меркурія зібрано в Інституті прикладної астрономії Російської академії наук. Перше в цьому столітті проходження Меркурія спостерігалося торік 7 травня, а наступне відбудеться 2006 р. Проходження Венери відбуваються значно рідше: вони бувають парами з восьмирічним проміжком, причому між останнім проходженням однієї пари і першим проходженням наступної минає навперемінно 105.5 і 121.5 року. Після 1639 р. ці явища мали місце в червні 1761 й 1769 рр., у грудні 1874 й 1882 рр.; вони відбудуться 2004 р. та 2012 р., а потім аж 2117 та 2125 рр. і т.д. Докладніше про проходження Венери можна прочитати в статті А. П. Відьмаченка «Найближча до Землі планета — Венера».

 

Спостереження проходжень планет перед сонячним диском цінні для астро­номії. Наприклад, спостереження проходжень Меркурія використовувалися, щоб визначати паралакс Сонця, уточнювати елементи орбіт Меркурія та Землі, визнача­ти масу Венери, вивчати рух перигелію орбіти Меркурія, вимірювати стиснення та радіус Сонця, досліджувати обертання Землі навколо осі тощо. Проте після впровадження радіотехнічних засобів спостережень планет коло завдань, для роз­в’язання яких доцільно залучати спостереження проходжень, істотно звузилося. У наш час спостереження проходжень Меркурія використовуються здебільшого для дослідження змін радіуса Сонця та вивчення нерівномірностей обертання Землі. У свою чергу, дослідження варіацій сонячного радіуса дає додаткову інформацію про внутрішню структуру Сонця та про природу сонячної активності.

 

Джерело: Астрономічний календар, 2004, С. 246

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1