Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Перше пряме вимірювання відстані до магнітара

19 вересня 2020

 

Астрономи, які використовують «Масив антен з дуже довгою базою» (Very Long Baseline Array, VLBA) Національного наукового фонду, виконали перше пряме геометричне вимірювання відстані до магнітара в нашій галактиці Молочний Шлях. Це може допомогти з’ясувати давню таємницю: чи справді ці об’єкти є джерелом швидких радіосплесків (Fast Radio Bursts, FRB).

Докладніше:

Нові дані від «Габбла» вказують на відсутність певної складової в нинішніх теоріях темної матерії

11 вересня 2020

 

Спостережні дані, отримані за допомогою Космічного телескопа імені Габбла та Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії в Чилі, дали змогу виявити, що теоретичні моделі темної матерії не містять якоїсь важливої складової. Цей невідомий, залишений без уваги теоретиками, елемент може дозволити пояснити несподівано виявлену розбіжність: спостережні дані про концентрацію темної матерії в масивних скупченнях галактик не відповідають теоретичним комп’ютерним моделям її розподілу в таких скупченнях. Нові висновки вказують на те, що деякі незначні концентрації темної матерії спричиняють ефекти лінзи, що в 10 разів сильніші, ніж очікувалося.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

Проходження Меркурія та Венери

 

Л. М. Свачій, кандидат фізико-математичних наук

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

Г. З. Бутенко, кандидат фізико-математичних наук

Міжнародний центр астрономічних та медико-екологічних досліджень НАН України

 

 

У 1629 р. видатний німецький астроном Йоганн Кеплер (1571 —1630) уперше вказав на можливість спостерігати явище проходження Меркурія та Венери перед диском Сонця.

 

Такі проходження відбуваються відносно рідко: тільки тоді, коли планета в нижньому сполученні перебуває поблизу одного з вузлів своєї орбіти (точок перетину площини орбіти планети з площиною екліптики). Кеплер розрахував дати найближчих до 1629 р. проходжень Меркурія (листопад 1631 р.) і Венери (грудень 1631 р.). Першим в історії астрономії проходження Меркурія спостерігав 1631 р. французький учений П. Гассенді (1592—1655), а перше спостереження проходжен­ня Венери виконав англійський астроном Є. Горрокс (близько 1618—1641) у грудні 1639 р., передобчисливши момент цього явища.

 

Кожних 217 років Меркурій 29 разів проходить перед диском Сонця: 20 разів у листопаді (10 листопада; геліоцентрична довгота Землі становить 47°) і дев’ять разів у травні (8 травня; геліоцентрична довгота Землі — 227°). З 1631 р. до нашого часу астрономи проспостерігали понад 50 проходжень цієї планети. Найповніший у світі архів спостережень проходжень Меркурія зібрано в Інституті прикладної астрономії Російської академії наук. Перше в цьому столітті проходження Меркурія спостерігалося торік 7 травня, а наступне відбудеться 2006 р. Проходження Венери відбуваються значно рідше: вони бувають парами з восьмирічним проміжком, причому між останнім проходженням однієї пари і першим проходженням наступної минає навперемінно 105.5 і 121.5 року. Після 1639 р. ці явища мали місце в червні 1761 й 1769 рр., у грудні 1874 й 1882 рр.; вони відбудуться 2004 р. та 2012 р., а потім аж 2117 та 2125 рр. і т.д. Докладніше про проходження Венери можна прочитати в статті А. П. Відьмаченка «Найближча до Землі планета — Венера».

 

Спостереження проходжень планет перед сонячним диском цінні для астро­номії. Наприклад, спостереження проходжень Меркурія використовувалися, щоб визначати паралакс Сонця, уточнювати елементи орбіт Меркурія та Землі, визнача­ти масу Венери, вивчати рух перигелію орбіти Меркурія, вимірювати стиснення та радіус Сонця, досліджувати обертання Землі навколо осі тощо. Проте після впровадження радіотехнічних засобів спостережень планет коло завдань, для роз­в’язання яких доцільно залучати спостереження проходжень, істотно звузилося. У наш час спостереження проходжень Меркурія використовуються здебільшого для дослідження змін радіуса Сонця та вивчення нерівномірностей обертання Землі. У свою чергу, дослідження варіацій сонячного радіуса дає додаткову інформацію про внутрішню структуру Сонця та про природу сонячної активності.

 

Джерело: Астрономічний календар, 2004, С. 246

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1