Проходження Меркурія та Венери

Останні новини

Розв’язок астрофізичної проблеми пов’язує темну матерію та надмасивні чорні діри

24 липня 2024

Нове дослідження, можливо, виявило зв’язок між надмасивними чорними дірами та частинками темної матерії, що могло б вирішити проблему, яка десятиліттями турбувала астрофізиків: «проблему останнього парсека».

Торік міжнародна група дослідників виявила фоновий «гул» гравітаційних хвиль. Вони припустили, що цей фоновий сигнал виходить від мільйонів пар надмасивних чорних дір, що зливаються.

Надмасивні чорні діри в сотні тисяч до мільярдів разів більші за масою, ніж Сонце. Але теорія вказує на те, що такі злиття між парами надмасивних чорних дір не мають відбутися. Оскільки спостерігати такі об’єкти надзвичайно важко, астрофізикам доводиться покладатися на теоретичне моделювання, щоб зрозуміти динаміку пар чорних дір.

Головній астрономічній обсерваторії НАН України — 80 років

14 липня 2024

17 липня 2024 року виповнюється 80 років від часу заснування Головної астрономічної обсерваторії (ГАО) Національної академії наук України.

Зусиллями кількох поколінь астрономів ГАО перетворилась у відому наукову установу, яка має висококваліфіковані кадри та займає провідне місце з різних напрямів астрономії. Обсерваторія має тісні наукові зв’язки з багатьма астрономічними закладами України та світу. Вона була ініціатором і учасником міжнародних програм і проєктів, зокрема створення Каталогу фундаментальних слабких зір та фотографічного огляду неба, спостереження комети Галлея, визначення варіацій глобальних характеристик Сонця, а також брала участь у підготовці та здійсненні космічних проєктів ВЕГА, ФОБОС, КОРОНАС та інших.

З нагоди ювілею в ГАО 15—17 липня поточного року відбудеться Міжнародна наукова конференція «Головна астрономічна обсерваторія НАН України — від 1944 р. і надалі. Вплив міжнародної співпраці».

За інф. з сайту ГАО НАН України підготував Іван Крячко

Проходження Меркурія та Венери

Л. М. Свачій, кандидат фізико-математичних наук

Головна астрономічна обсерваторія НАН України

Г. З. Бутенко, кандидат фізико-математичних наук

Міжнародний центр астрономічних та медико-екологічних досліджень НАН України

У 1629 р. видатний німецький астроном Йоганн Кеплер (1571 —1630) уперше вказав на можливість спостерігати явище проходження Меркурія та Венери перед диском Сонця.

Такі проходження відбуваються відносно рідко: тільки тоді, коли планета в нижньому сполученні перебуває поблизу одного з вузлів своєї орбіти (точок перетину площини орбіти планети з площиною екліптики). Кеплер розрахував дати найближчих до 1629 р. проходжень Меркурія (листопад 1631 р.) і Венери (грудень 1631 р.). Першим в історії астрономії проходження Меркурія спостерігав 1631 р. французький учений П. Гассенді (1592—1655), а перше спостереження проходження Венери виконав англійський астроном Є. Горрокс (близько 1618—1641) у грудні 1639 р., передобчисливши момент цього явища.

Кожних 217 років Меркурій 29 разів проходить перед диском Сонця: 20 разів у листопаді (10 листопада; геліоцентрична довгота Землі становить 47°) і дев’ять разів у травні (8 травня; геліоцентрична довгота Землі — 227°). З 1631 р. до нашого часу астрономи проспостерігали понад 50 проходжень цієї планети. Найповніший у світі архів спостережень проходжень Меркурія зібрано в Інституті прикладної астрономії Російської академії наук. Перше в цьому столітті проходження Меркурія спостерігалося торік 7 травня, а наступне відбудеться 2006 р. Проходження Венери відбуваються значно рідше: вони бувають парами з восьмирічним проміжком, причому між останнім проходженням однієї пари і першим проходженням наступної минає навперемінно 105.5 і 121.5 року. Після 1639 р. ці явища мали місце в червні 1761 й 1769 рр., у грудні 1874 й 1882 рр.; вони відбудуться 2004 р. та 2012 р., а потім аж 2117 та 2125 рр. і т.д. Докладніше про проходження Венери можна прочитати в статті А. П. Відьмаченка «Найближча до Землі планета — Венера».

Спостереження проходжень планет перед сонячним диском цінні для астрономії. Наприклад, спостереження проходжень Меркурія використовувалися, щоб визначати паралакс Сонця, уточнювати елементи орбіт Меркурія та Землі, визначати масу Венери, вивчати рух перигелію орбіти Меркурія, вимірювати стиснення та радіус Сонця, досліджувати обертання Землі навколо осі тощо. Проте після впровадження радіотехнічних засобів спостережень планет коло завдань, для розв’язання яких доцільно залучати спостереження проходжень, істотно звузилося. У наш час спостереження проходжень Меркурія використовуються здебільшого для дослідження змін радіуса Сонця та вивчення нерівномірностей обертання Землі. У свою чергу, дослідження варіацій сонячного радіуса дає додаткову інформацію про внутрішню структуру Сонця та про природу сонячної активності.

Джерело: Астрономічний календар, 2004, С. 246