Дарунок Джеймса Ліка
(до 100-річчя заснування Лікської обсерваторії)
В. С. Кислюк
доктор фізико-математичних наук, професор
Головна астрономічна обсерваторія НАН України
Загальний вигляд Лікської обсерваторії в наш час. Фото з сайту http://apod.nasa.gov.
Навесні 1873 р. 77-річний житель міста Сан-Франціско в Каліфорнії Джеймс Лік висловив президенту Каліфорнійської академії наук Дж. Девідсону побажання фундувати будівництво найбільшого в світі телескопа. Хто ж був Дж. Лік? Народився 1796 р. у Пенсільванії. Маючи за плечима 25 років та фах майстра музичних інструментів (фортепіано та органів), рушив у Південну Америку. Там він домігся успіху і 1848 р. з 30 000 доларів золотом прибув до Сан-Франціско, де дуже швидко став господарем кількох каліфорнійських володінь. Будучи одиноким, Лік на схилі свого життя всі свої статки передав на громадські потреби, зокрема значну частину — на будівництво астрономічної обсерваторії.
Спочатку Лік наполягав на тому, щоб найбільший в світі телескоп був встановлений в діловому кварталі Сан-Франціско, але потім згодився з доводами вчених Академії наук щодо доцільності розташування такого телескопа високо в горах, незважаючи на дискомфорт, пов’язаний з віддаленістю від міста. Остаточно в 1875 р. зупинилися на горі Гамільтон, за 120 км від Сан-Франціско, вершина якої знаходиться на висоті 1300 м над рівнем Тихого океану. Лік прийняв пропозицію на спорудження першокласної дороги, яка була побудована до кінця 1876 р.
У січні 1880 р. розпочалось будівництво обсерваторії. Воно тривало 8 років: у середині 1888 р. Лікська астрономічна обсерваторія (так її стали іменувати на честь фундатора) була готова до проведення астрономічних спостережень. Першим її директором став Едвард Холден.
Лік не дожив до цієї знаменної події: він помер за 12 років до завершення будівництва обсерваторії. Проте, хоча він ніколи не піднімався на гору Гамільтон, яку міг спостерігати з свого маєтка поблизу міста Санта Клара, місцем його вічного спокою стала саме ця гора. В січні 1887 р. останки його перевезено на гору Гамільтон і встановлено в фундаменті телескопа.Бронзова табличка на місці поховання сповіщає: «Тут спочиває тіло Джеймса Ліка».
Будівництво Лікської обсерваторії, як відзначалося, почалося з великого рефрактора конструкції Кларка (об’єктив діаметром 90 см та фокусною відстанню 18 м), що мав відіграти роль найбільшого телескопа в світі. Дата відкриття обсерваторії і пов’язується з введенням до ладу цього телескопа. На ньому було проведено багато піонерських спостережень, зокрема відкритотисячі подвійних зір та зібрано унікальну колекцію спектрів Сонця. Та недовго рефрактор був найбільшим у світі. Менше ніж через 10 років після його встановлення почав функціонувати в Йєркській обсерваторії Чікагського університету схожий телескоп, але вже з діаметром об’єктива 1 м. До теперішнього часу ці два телескопи залишаються найбільшими рефракторами у світі.
Чільне місце в дослідженнях Лікської обсерваторії посідають визначення власних рухів зір, які становлять основу для вивчення кінематики Галактики, та встановлення фундаментальної небесної системи координат. Звичайно, для розв’язання цих фундаментальних проблем астрономії необхідно мати власні рухи величезної кількості зір, виміряні відносно далеких галактик — практично нерухомих небесних об’єктів. Ідея використання цих своєрідних небесних реперів для визначення абсолютних власних рухів зір належить Лікському астроному Вільяму Хеммонду Райту (1916) (у 1935—1942 рр. був директором Лікської обсерваторії).
Спеціально для виконання програми визначення власних рухів зір (відомої під назвою «Лікська програма власних рухів зірок») у 1941 р. на горі Гамільтон був встановлений подвійний астрограф Карнегі з діаметром обох об’єктивів (голубого та жовтого) 51 см, а фокусною відстанню 3,8 м. З 1947 по 1954-р. на телескопі отримали так звані перші епохи спостережень (фотографії всього видимого з гори Гамільтон неба). Серія фотографій що складають другі епохи, розпочата в 1974 р. і нині фактично закінчена. Таким чином, «Лікська програма» близька до завершення. (Слід відзначити, що дещо схожа програма визначення власних рухів зір по відношенню до далеких слабких галактик була в 30-ті роки нинішнього століття запропонована в Пулковській обсерваторії. Програма виконується багатьма обсерваторіями, зокрема й кількома зарубіжними.)
У 1959 р. у Лікській обсерваторії почав функціонувати 3-метровий телескоп-рефлектор Шейна (названий на честь Лікського астронома Дональда Шейна, котрий доклав багато зусиль до його конструювання і будівництва). На цьому телескопі виконуються найважливіші астрофізичні програми. Для зменшення підкупольної нестабільності атмосфери за допомогою вентиляторів здійснюється продув простору між подвійними стінками купола та використовуються інші заходи мінімізації оптичної турбуленції всередині купола телескопа. Ці заходи, а також широке використання найсучасніших приймачів випромінювання в поєднанні з сучасною електронно-обчислювальною технікою сприяли тому, що на телескопі успішно провадяться найсучасніші дослідження.
Треба назвати ще два телескопи-рефлектори Лікської обсерваторії, які менші за розмірами, але досить ефективно і плідно працюють. Йдеться про 90-сантиметровий рефлектор Кросслі та 1-метровий Нікель-рефлектор. Перший з них є сучасником великого Лікського рефрактора. Один із перших у світі телескопів-рефлекторів, він був побудований на кошти багатьох людей і корпорацій, імена яких золотими буквами висічені на стіні башти телескопа. На цьому телескопі тривалий час успішно провадили дослідження спіральних туманностей (галактик). Сотні таких об’єктів відкрито за допомогою рефлектора Кросслі.
У 1980 р. на горі Гамільтон встановлений 1-метровий Нікель-рефлектор, названий так на честь Анни Нікель, жительки Сан-Франціско, на кошти якої збудований цей телескоп. До речі, як і Джеймс Лік, вона ніколи не піднімалась на гору Гамільтон. Телескоп, виготовлений в майстернях Лікської обсерваторії, автоматизований у відповідності з найсучаснішим словом техніки, що дає змогу ефективно використовувати його для вивчення еволюції зір, структури Галактики, квазарів та інших екзотичних об’єктів.
Перші астрономи Лікської обсерваторії та їх родини жили на горі Гамільтон в умовах, далеких від комфортабельних. Поступово кількість астрономів зростала, а умови для життя покращувались. На початок 60-х років тут проживало близько ста жителів, в розпорядженні яких були всі необхідні побутові зручності. У 1966 р. більше половини персоналу обсерваторії, значна частина устаткування, книг та фотопластинок перемістили за 90 км від гори Гамільтон в місто Санта Круз. Тут, на території Каліфорнійського університету, створено основну базу Лікської обсерваторії, а гора Гамільтон залишилась її астрономічною спостережною базою. У Каліфорнійському університеті утворено відділення Лікської обсерваторії.
Обсерваторія на горі Гамільтон успішно продовжує зоряну вахту. Проте астрономи починають все більше і більше висловлювати невдоволення тутешнім астрокліматом. В останні роки помітно збільшились засвітка неба та смог від міст. Це створює серйозну перешкоду на шляху проникнення до віддалених слабких небесних об’єктів. Щоб зменшити небажані ефекти, в обсерваторії провадять спеціальні дослідження. Крім того, Каліфорнійський університет зараз будує новий супертелескоп, який встановлять на вершині Мауна Кеа (висота близько 4300 м над рівнем моря) на Гавайських островах. Це буде мозаїчний телескоп-рефлектор діаметром дзеркала 10 м, яке складається з 36 окремих шестигранних дзеркал завширшки 1,8 м кожне. Всі дзеркала об’єднуються в мозаїку, що діє як одне велике дзеркало. Астрономи Каліфорнійського університету сподіваються, що з введенням в дію 10-метрового рефлектора в них знову буде найбільший в світі телескоп.
Джерело: Короткий астрономічний календар 1989, с. 180—182
