Чеботарьов Гліб Олександрович

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Чеботарьов Гліб Олександрович (1.VIII.1913 — 4.VIII.1975)

Chebotarov

Російський радянський астроном Гліб Олександрович Чеботарьов народився 1 серпня 1913 р. у Санкт-Петербурзі. Здобувши (1937) вищу освіту в Ленінградському університеті, закінчив у ньому аспірантуру (на кафедрі небесної механіки під керівництвом Михайла Субботіна). Протягом 1940—1942 років — доцент кафедри астрономії та механіки Томського університету. З 1943 р. працював в Інституті теоретичної астрономії Академії наук СРСР у Ленінграді (з 1964 р. — директор інституту). Виконував (1951—1960) одночасно обов’язки заступника директора, а потім директора Бібліотеки АН СРСР.

Галузь наукових інтересів Гліба Чеботарьова — небесна механіка. Розробив (1950—1951) нову методику вивчення руху характеристичних астероїдів, засновану на використанні періодичних орбіт задачі трьох тіл в якості проміжних. За цією методикою побудував аналітичні теорії руху астероїдів груп Гестії і Гільди, до яких класичні методи небесної механіки не могли бути застосовані.

Виконав (1957) роботу, в якій уперше дав приклад симетричної траєкторії обльоту Місяця ракетою з поверненням на Землю без витрати пального в дорозі. Розробив (1962—1965) нову теорію руху штучних супутників Землі для випадку майже кругових орбіт. Виконав аналіз (1961—1968) еволюції орбіт супутників великих планет в рамках задачі трьох тіл і встановив, що зворотні рухи супутників стійкіші (довше існують), ніж прямі.

Уперше (1971) оцінив теоретичні розміри Сонячної системи на підставі дослідження впливу тяжіння Галактики і близьких зір на орбіти комет з хмари Оорта. Вивчив (1958—1975) еволюцію орбіт кількох астероїдів. Виконав великі за обсягом дослідження за статистикою астероїдів, виявив кілька нових особливостей будови кільця астероїдів. Перевірив гіпотезу про походження кільця астероїдів, спричинену зіткненням більших первинних тіл.

На честь науковця названо астероїд 1804 Чеботарьов.

Гліб Олександрович Чеботарьов помер 4 серпня 1975 р. в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). Похований на цвинтарі Пулковської обсерваторії.

Докладніше про Гліба Чеботарьова