Докладніше про Едварда Барнарда
Відомий американський астроном Едуард Емерсон Барнард народився 16 грудня 1857 р. (помер 6 лютого 1923 р.) в м. Нашвіллі (штат Теннессі, США), в небагатій родині. В дитинстві Барнард відвідував школу всього два місяці, а згодом змушений був залишити її і влаштуватись на роботу. З дев’яти років він працював помічником фотографа в рідному місті, займаючись одночасно і самоосвітою. В ті роки Барнард почерпнув перші відомості з астрономії, прочитавши книжку Томаса Діка «Астроном-практик».
1877 р. на заощаджені кошти він придбав 5-дюймовий телескоп на екваторіальній установці і активно проводив астрономічні спостереження, вступивши згодом до Американської асоціації сприяння прогресу науки. За допомогою цього інструмента Барнард зробив свої перші відкриття. 12 травня 1881 р. він відкрив комету, про що, однак, офіційно не повідомив. 17 вересня того ж року Барнард помітив ще одну комету в сузір’ї Діви. На протязі кількох років за допомогою 6-дюймового телескопа університетської обсерваторії в Вандербілті він відкрив ще кілька комет, серед яких 13 вересня 1882 р. — комету 1882 ІІІ. За ці відкриття Барнард п’ять разів одержував премію, запроваджену Уорнером (Рочестер, штат Нью-Йорк) для американських астрономів — відкривачів комет. На зібрані таким чином кошти йому вдалося купити невеликий будинок в Нашвіллі.
Протягом 1883—1887 рр. Барнард навчався в університеті Вандербілта в Нашвіллі, одержуючи невелику стипендію і одночасно працюючи в обсерваторії. 1887 р. він одержав ступінь бакалавра наук і того ж року за пропозицією першого директора Лікської обсерваторії Бдварда Сінглтона Холдена (1846—1914) став її співробітником (до 1895 р.).
9 вересня 1892 р. за допомогою 36-дюймового візуального рефрактора Лікської обсерваторії Барнард відкрив п’ятий, найближчий до планети супутник Юпітера — Амальтею, що було одним із найбільших відкриттів вченого, оскільки через незначний блиск і близькість до Юпітера цей об’єкт важко помітити в телескоп. 1897 р. за це відкриття Барнард був нагороджений Золотою медаллю Королівського астрономічного товариства.
Значним є внесок вченого в галузь фотографічної астрономії. Він полягає у вдосконаленні астрономічної фотографії шляхом використання різних типів інструментів, особливо ширококутних фотографічних об’єктивів. Проведене Барнардом в Лікській обсерваторії регулярне фотографування неба започаткувало широке застосування фотографії в астрономії. 1889 р. в Лікській обсерваторії вчений розпочав фотографувати Молочний Шлях. Одержані знімки спочатку були опубліковані в виданні AstrophysicalJournal, а згодом зібрані у двох великих томах, перший з яких містить фотографії, одержані за допомогою 6-дюймового об’єктива Вілларда. 1927 р. був опублікований атлас, до якого входить 50 фотографій, одержаних Барнардом в обсерваторіях Єркс і Маунт-Вілсон, карти для ідентифікації яскравих зір та темних і світлих туманностей, а також каталог темних туманностей Молочного Шляху, який був єдиним у світі до 1960 р. Вчений одержав багато знімків зоряних скупчень, кілька тисяч фотографій комет, на основі яких виконав дослідження форм кометних хвостів. 1909 р. за допомогою 40-дюймового телескопа Барнард одержав фотознімки Марса.
Барнарду належить багато інших важливих відкриттів. 1916 р. майже одночасно з англійським астрономом Стівенсоном вчений відкрив туманну оболонку навколо Нової Персея 1901 р., яка розширювалася. Барнард виявив туманність навколо Нової Візничого 1891 р., відкрив планетарну туманність, дуже близько розміщену до яскравої зорі Меропи в Плеядах. 1890 р. разом з астрономом Барнхемом в Лікській обсерваторії він повторно відкрив туманність, зв’язану з зорею Т Тельця. Барнард виявив зорю з найбільшим власним рухом — 10″ за рік — яка згодом була названа зорею Барнарда. Під час спостереження затемнення супутника Сатурна Япета його кільцем вчений виявив, що супутник не став невидимим. Це підтвердило припущення, що кільце Сатурна не є суцільним. Барнардові також належать відкриття і дослідження змінних, нових та подвійних зір.
Протягом перших двох десятиріч XX ст. Барнард був відомий як найвидатніший астроном Єркської обсерваторії та як найуміліший і найрезультативніший спостерігач у світі. Йому належить приблизно 900 опублікованих робіт. Барнард був нагороджений багатьма медалями та преміями, в тому числі медалями ім. Лаланда (1892 р.), ім. Араго (1893 р.) та ім. Жансена (1900 р.) Паризької АН, медаллю ім. Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1917 р.).
Л. М. Свачій
Джерело: Короткий астрономічний календар 1998
