Міжнародна група астрономів за допомогою космічного телескопа Хаббл NASA/ESA провела нові вимірювання внутрішньої швидкості обертання Урана за допомогою нової методики, досягнувши рівня точності, що в 1000 разів перевищує попередні оцінки. Проаналізувавши спостереження телескопа Хаббл за полярними сяйвами Урана протягом більше ніж десяти років, дослідники уточнили період обертання планети та встановили важливу нову точку відліку для майбутніх планетних досліджень.
Визначення внутрішньої швидкості обертання планети є складним завданням, особливо для Урану, де прямі вимірювання неможливі. Команда під керівництвом Лорана Ламі (з LIRA, Observatoire de Paris-PSL і LAM, Екс-Марсельський університет, Франція) розробила інноваційний метод відстеження обертального руху полярних сяйв Урана, які формуються у верхніх шарах атмосфери потоком енергетичних частинок поблизу магнітних полюсів планети.
Цей метод показав, що Уран завершує повний оберт за 17 годин, 14 хвилин і 52 секунди — на 28 секунд більше, ніж оцінка, отримана НАСА «Вояджер-2» під час його прольоту в 1986 році.
«Наше вимірювання не тільки забезпечує важливу довідку для планетознавчої спільноти, але й вирішує давню проблему: попередні системи координат, засновані на застарілих періодах обертання, швидко стали неточними, що унеможливило відстеження магнітних полюсів Урана з часом», — пояснює Ламі. «Завдяки цій новій системі довготи ми тепер можемо порівнювати спостереження за полярними сяйвами протягом майже 40 років і навіть планувати майбутню місію на Уран».
Цей прорив став можливим завдяки тривалому моніторингу Урана Хабблом. Протягом більше десяти років Хаббл регулярно спостерігав за ультрафіолетовими полярними випромінюваннями, що дозволяло дослідникам відстежувати положення магнітних полюсів за допомогою моделей магнітного поля.
«Безперервні спостереження з Хаббла були вирішальними», — каже Ламі. «Без цієї маси даних було б неможливо виявити періодичний сигнал з рівнем точності, якого ми досягли».
На відміну від полярних сяйв Землі, Юпітера чи Сатурна, полярні сяйва Урана поводяться унікальним і непередбачуваним чином. Це пов’язано з сильно нахиленим магнітним полем планети, яке значно зміщене відносно осі її обертання. Отримані дані не тільки допомагають астрономам зрозуміти магнітосферу Урана, але й надають важливу інформацію для майбутніх місій.
Десятирічне дослідження планетарної науки в США визначило пріоритет концепції орбітального апарату та зонда Урана для майбутніх досліджень.
Ці відкриття готують основу для подальших досліджень, які поглиблять наше розуміння однієї з найзагадковіших планет Сонячної системи. Завдяки своїй здатності спостерігати за небесними тілами протягом десятиліть, космічний телескоп Хаббл продовжує залишатися незамінним інструментом для науки про планети, прокладаючи шлях до наступної ери досліджень Урану.
За матеріалами сайту phys.org
