Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Телескоп NICER дав змогу виміряти розміри нейтронних зір з високою точністю

18 квітня 2021

 

Матерія всередині нейтронних зір, щільних залишків після вибуху масивних зір, перебуває в найбільш незвичному стані, який можуть виміряти науковці. Тепер завдяки даним, отриманим за допомогою рентгенівського телескопа «Зонд для дослідження внутрішньої будови нейтронних зір» (Neutron star Interior Composition Explorer, NICER), який встановлено на Міжнародній космічній станції, вчені виявили: ця таємнича речовина стискається не так сильно, ніж передбачали деякі фізики.

Докладніше:

У далеких галактиках, що зливаються, виявлено подвійні надмасивні чорні діри

09 квітня 2021

 

За допомогою Космічного телескопа імені Габбла і космічного зонда «Гея» астрономи відкрили дві пари квазарів у далекому Всесвіті, що лежать близько один біля одного. Подальші спостереження методом спектроскопії, виконані на телескопі Джеміні північ (Gemini North), дали змогу побачити окремо кожен квазар в одній з цих далеких пар. Відстань між квазарами найменша, ніж в будь-якій іншій парі квазарів, виявлених так далеко від Землі. Це відкриття є вагомим доказом існування подвійних надмасивних чорних дір, а також важливим з огляду на розумінням злиття галактик у ранньому Всесвіті.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Гарлоу Шеплі

 

Американський астроном Гарлоу Шеплі народився 2 листопада 1885 р. (помер 20 жовтня 1972 р.) у Нешвіллі (штат Міссурі). Дитячі роки його пройшли поблизу Карфагена на фермі, якою володіла його сім’я. Закінчив він 5 класів у сільській школі, а потім займався на комерційних курсах у Піттсбурзі. Деякий час працював репортером у різних газетах. У 1907 р. розпочав навчання в університеті Міссурі, де вивчав астрономію під керівництвом Ф. Сірса, відомого спеціаліста з астрофотометрії.

 

Після закінчення університету в 1911 р. Шеплі поступив у аспірантуру до Г. Н. Рессела в Прінстонському універитеті і 1913 р. захистив дисертацію по затемнюваних зорях, в якій проаналізував 90 щільних подвійних систем. У цій самій праці він показав, що цефеїди не можуть бути подвійними зорями.

 

У 1914 р. Шеплі почав працювати в обсерваторії Маунт-Вілсон. Тут він за порадою гарвардського астронома С. Бейлі зайнявся змінними зорями у кульових скупченнях. Спостерігаючи із 60-дюймовим рефлектором, він відкрив і вивчив багато короткоперіодичних цефеїд у скупченнях і розробив метод визначення відстаней до кульових скупчень, який базується на знайденій Г. Лівітт у 1908 р. залежності між блиском цефеїд і їх періодами. Шеплі прокалібрував цю залежність і показав, що цефеїди можуть бути тими маяками, за допомогою яких можна знаходити галактичні відстані. На 1918 р. він уже простежив відстані 25 із 100 відомих кульових скупчень. Усі вони знаходились дуже далеко від Сонця — від 15 000 до 100 000 світлових років.

 

Вивчивши розподіл кульових скупчень на небі і знаючи їхні відстані від Сонця, Шеплі зробив сміливе припущення: система кульових скупчень обрисовує всю нашу Галактичну систему, центр якої лежить на відстані 50 000 світлових років від Сонця (за сучасними даними — 33000 світлових років). Подальші дослідження показали вірність цього уявлення. Шеплі змістив Сонячну систему із привілейованого положення в центрі Галактики, яке їй відводили ще з перших років вивчення нашої зоряної системи, на далеку галактичну околицю.

 

Деякі астрономи вважали створену Шеплі шкалу галактичних відстаней надто великою і розміри Молочного Шляху значно меншими (в 10 разів). Дискусія, що розгорнулася навколо цієї проблеми, завершилася визнанням вірності великої шкали Шеплі. Але в питанні про природу спіральних туманностей, що дебатувалося в той самий час (початок 20-х років), він спочатку стояв на хибних позиціях — вважав, що ці туманності належать нашій Галактиці.

 

Згодом Шеплі став одним із найактивніших досліджувачів галактик. Разом з А. Еймз склав каталог яскравих галактик, відкрив дві перші карликові галактики (в сузір’ях Скульптора і Печі).

 

У 1921 р. Шеплі призначили директором Гарвардської обсерваторії і професором астрономії Гарвардського університету (Кембрідж, Массачусетс). Він багато зробив для розвитку обсерваторії, яка за роки його керівництва стала одним із найважливіших осередків вивчення змінних зір і найбільшим центром підготовки астрономів.

 

Шеплі в ці роки активно досліджував змінні зорі, особливо у Магелланових Хмарах. Після виходу у відставку в 1952 р. він чимало сил віддав навчально-популярній діяльності, багато їздив, читав лекції. Широковідомі його книги «Галактики» (російський переклад 1947 р.), «Зорі і люди» (російський переклад 1962 р.), «Поза обсерваторією» (1967) та «Через терни до зір» (1969).

 

Повагу світової наукової громадськості  Шеплі здобув невтомною діяльністю по організації міжнародного наукового співробітництва, відіграв велику роль у створенні ЮНЕСКО. У 1945 р. він один із перших після війни відвідав Радянський Союз. За прогресивні погляди Шеплі в 1946—1950 рр. зазнав переслідувань.

 

Шеплі був обраний членом Національної АН США (1924) та багатьох інших академій. У 1939—1944 рр. був президентом Американський академії мистецтв і наук. Серед одержаних ним наукових нагород — медалі ім. Дрепера Національної АН США (1926), ім. Румфорда Американської академії мистецтв і наук (1933), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1934).

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1985

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1