Докладніше про Мілтона Х’юмасона
Відомий американський астроном Мілтон Х’юмасон народився 19 серпня 1891 р. (помер 18 червня 1972 р.) в м. Додж-Сентері (штат Міннесота). Спеціальної астрономічної освіти Х’юмасон не одержав, проте 1917 р. розпочав працювати в обсерваторії Маунт-Вілсон як асистент спостерігача. Завдяки виявленим під час спостережень майстерності та наполегливості його через деякий час зарахували до штату наукових співробітників тієї ж обсерваторії. Там Х’юмасон працював 40 років аж до 1957 р.
Наукові дослідження Х’юмасона стосуються спектрального вивчення зір та галактик. На початку своєї діяльності разом із американськими вченими Адамсом (1876—1956) та Джоєм (1882—1973) він брав участь в широкій програмі визначення спектральних абсолютних величин 4179 зір. Тоді ж вчений одержав велику кількість фотографій зоряних областей. 1928 р. Х’юмасон займав провідне становище в систематичних спектральних спостереженнях слабких галактик, розпочатих в обсерваторії Маунт-Вілсон і згодом використаних для визначення променевих швидкостей цих об’єктів.
Ця робота була продовженням досліджень американського астронома Слайфера (1875—1969), який відкрив наявність істотних променевих швидкостей галактик і протягом 10 років був єдиним, хто активно працював у цьому напрямі. Порівняно з променевими швидкостями зір, променеві швидкості галактик дуже великі: майже у всіх випадках вони становлять сотні і навіть тисячі кілометрів за секунду. Астрономи дістали змогу одержати спектри далеких слабких галактик тільки у 20—30 рр. XX ст. в зв’язку із застосуванням спектрографів з надпотужними камерами і високочутливих фотографічних емульсій.
Х’юмасон розробив спеціальну методику для фотографування спектрів слабких галактик на 100-дюймовому, а потім і на 200-дюймовому телескопах-рефлекторах. 1936 р. вчений одержав залежність типу галактики від її середнього спектрального класу. Зазначимо, що випромінювання галактик в основному є сумою випромінювання зір, що входять до них. Виходячи з цього, спектр кожної галактики можна вважати деякою складною комбінацією зоряних спектрів різних класів. Тому він і дістав назву середнього спектрального класу. Із встановленої Х’юмасоном закономірності випливало, що спіральні галактики мають більш ранні спектральні класи, ніж еліптичні.
1956 р. Х’юмасон, Мейол та Сендейдж опублікували статтю про червоне зміщення позагалактичних об’єктів. Вона містила список доплерівських зміщень для 620 галактик, які спостерігалися на обсерваторіях Маунт-Вілсон і Маунт-Паломар, а також 300 галактик, які спостерігалися на Лікській обсерваторії. Найбільше із опублікованих в цій статті значень червоного зміщення відповідає швидкості 61000 км/с або 1/5 швидкості світла. З такою швидкістю ця галактика віддаляється від Сонячної системи, її спектр було одержано 1952 р. на 200-дюймовому телескопі. Пізніше інші вчені виявили значно більші величини швидкостей віддалення позагалактичних об’єктів.
Х’юмасон проводив спостереження великого числа нестаціонарних об’єктів: нових та наднових зір, а також слабих голубих зір і білих карликів.
1961 р. вчений відкрив комету, особливість якої полягає в значній активності на великих відстанях від Сонця.
Х’юмасон був членом багатьох наукових товариств.
Л. М. Свачій
Джерело: Астрономічний календар 1997
