Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Перше пряме вимірювання відстані до магнітара

19 вересня 2020

 

Астрономи, які використовують «Масив антен з дуже довгою базою» (Very Long Baseline Array, VLBA) Національного наукового фонду, виконали перше пряме геометричне вимірювання відстані до магнітара в нашій галактиці Молочний Шлях. Це може допомогти з’ясувати давню таємницю: чи справді ці об’єкти є джерелом швидких радіосплесків (Fast Radio Bursts, FRB).

Докладніше:

Нові дані від «Габбла» вказують на відсутність певної складової в нинішніх теоріях темної матерії

11 вересня 2020

 

Спостережні дані, отримані за допомогою Космічного телескопа імені Габбла та Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії в Чилі, дали змогу виявити, що теоретичні моделі темної матерії не містять якоїсь важливої складової. Цей невідомий, залишений без уваги теоретиками, елемент може дозволити пояснити несподівано виявлену розбіжність: спостережні дані про концентрацію темної матерії в масивних скупченнях галактик не відповідають теоретичним комп’ютерним моделям її розподілу в таких скупченнях. Нові висновки вказують на те, що деякі незначні концентрації темної матерії спричиняють ефекти лінзи, що в 10 разів сильніші, ніж очікувалося.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Руперта Вільдта

 

 

Астроном Руперт Вільдт народився 25 червня 1905 р. (помер 9 січня 1976 р.) у Мюнхені. В 1927 р. закінчив Берлінський університет, одержавши диплом хіміка. Але вже в студентські роки вирішив займатися астрономією і після закінчення університету працював асистентом у Боннській, а з 1931 р. — у Геттінгенській обсерваторіях. У 1935 р. емігрував до США, де спочатку працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні (1936— 1942), в університеті штату Віргінія (1942—1946) і з 1946 по 1973 р. — в Єельському університеті (з 1957 р. — професор астрофізики). Протягом 1965—1968 і 1971—1972 рр. був президентом Асоціації університетів для досліджень у галузі астрономії.

 

Основні наукові праці Вільдта присвячені фізиці планет і зоряних атмосфер. Він перший правильно ототожнив смуги поглинання в червоній і ближній інфрачервоній ділянках спектрів планет-гігантів. Ці смуги відмічали ще перші дослідники спектрів планет А. Секкі та У. Хеггінс на початку 60-х РОКІВ МИНУЛОГО століття, але природа їх залишалася невідомою. Вільдт 1931 р. показав, що ці смуги належать молекулам аміаку і метану. Наслідком цього відкриття було усвідомлення того факту, що великі планети складаються, головним чином, з водню. Вільдт розрахував моделі внутрішньої будови таких планет.

 

Вивчення можливих фотохімічних процесів в атмосферах планет (тобто хімічних реакцій, що відбуваються під впливом світлового випромінювання) привело Вільдта в 30—40-х роках до низки цікавих висновків стосовно властивостей атмосфер і поверхонь планет; одержані ним результати все більше підтверджуються новими дослідженнями за допомогою сучасних методів. Він показав, що високий ступінь окислення заліза в породах на поверхні Марса пов’язаний з утворенням великої кількості озону в приповерхневих шарах атмосфери (внаслідок високого рівня ультрафіолетової радіації); відзначив, що фотохімічні процеси можуть приводити до утворення найпростіших органічних сполук, а також сполук сірки з воднем в атмосферах великих планет; перший передбачив існування сильного тепличного ефекту в атмосфері Венери, зробив перші оцінки температури на поверхні планети з урахуванням цього ефекту і знайшов, що температура повинна бути вище точки кипіння води.

 

З ім’ям Вільдта пов’язане розв’язання однієї з найважливіших проблем фізики зоряних атмосфер — утворення неперервного спектра зір. У 1938 р. він перший висловив думку про те, що основним джерелом непрозорості в сонячній атмосфері є негативний іон водню, існування котрого тільки-но було завбачено на основі квантовомеханічних розрахунків, і що саме цей компонент атмосфер визначає розподіл енергії в спектрах зір типу Сонця.

 

Вільдта було нагороджено Золотою медаллю (1960) і медаллю ім. Еддінгтона (1966) Лондонського королівського астрономічного товариства.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1