Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

На зорі-канібалі виявлено металевий «рубець»

26 лютого 2024

 

Коли така зоря, як Сонце, досягає кінця свого життя, вона може поглинути навколишні планети й астероїди, які виникли разом із нею. Тепер, за допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) у Чилі, дослідники вперше знайшли унікальний прояв цього процесу — «рубець» (слід, Ред.), розміщений на поверхні зорі білий карлик. Результати дослідження опубліковано в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Найяскравіший і найненаситніший: астрономи виявили новго рекордсмена серед квазарів

19 лютого 2024

 

За допомогою Дуже великого телескопа (Very Large Telescope, VLT) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) астрономи з’ясували характеристики яскравого квазара. Виявилося, що він не лише найяскравіший серед інших квазарів, але є також об’єктом з найбільшою світністю, які коли-небудь спостерігали. Квазари — це яскраві ядра далеких галактик, яких «живлять» надмасивні чорні діри. Чорна діра в цьому рекордному квазарі збільшується в масі, еквівалентній одному Сонцю в день, що робить її чорною дірою з найвищим темпом накопичення маси натепер.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Руперта Вільдта

 

 

Астроном Руперт Вільдт народився 25 червня 1905 р. (помер 9 січня 1976 р.) у Мюнхені. В 1927 р. закінчив Берлінський університет, одержавши диплом хіміка. Але вже в студентські роки вирішив займатися астрономією і після закінчення університету працював асистентом у Боннській, а з 1931 р. — у Геттінгенській обсерваторіях. У 1935 р. емігрував до США, де спочатку працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні (1936— 1942), в університеті штату Віргінія (1942—1946) і з 1946 по 1973 р. — в Єельському університеті (з 1957 р. — професор астрофізики). Протягом 1965—1968 і 1971—1972 рр. був президентом Асоціації університетів для досліджень у галузі астрономії.

 

Основні наукові праці Вільдта присвячені фізиці планет і зоряних атмосфер. Він перший правильно ототожнив смуги поглинання в червоній і ближній інфрачервоній ділянках спектрів планет-гігантів. Ці смуги відмічали ще перші дослідники спектрів планет А. Секкі та У. Хеггінс на початку 60-х РОКІВ МИНУЛОГО століття, але природа їх залишалася невідомою. Вільдт 1931 р. показав, що ці смуги належать молекулам аміаку і метану. Наслідком цього відкриття було усвідомлення того факту, що великі планети складаються, головним чином, з водню. Вільдт розрахував моделі внутрішньої будови таких планет.

 

Вивчення можливих фотохімічних процесів в атмосферах планет (тобто хімічних реакцій, що відбуваються під впливом світлового випромінювання) привело Вільдта в 30—40-х роках до низки цікавих висновків стосовно властивостей атмосфер і поверхонь планет; одержані ним результати все більше підтверджуються новими дослідженнями за допомогою сучасних методів. Він показав, що високий ступінь окислення заліза в породах на поверхні Марса пов’язаний з утворенням великої кількості озону в приповерхневих шарах атмосфери (внаслідок високого рівня ультрафіолетової радіації); відзначив, що фотохімічні процеси можуть приводити до утворення найпростіших органічних сполук, а також сполук сірки з воднем в атмосферах великих планет; перший передбачив існування сильного тепличного ефекту в атмосфері Венери, зробив перші оцінки температури на поверхні планети з урахуванням цього ефекту і знайшов, що температура повинна бути вище точки кипіння води.

 

З ім’ям Вільдта пов’язане розв’язання однієї з найважливіших проблем фізики зоряних атмосфер — утворення неперервного спектра зір. У 1938 р. він перший висловив думку про те, що основним джерелом непрозорості в сонячній атмосфері є негативний іон водню, існування котрого тільки-но було завбачено на основі квантовомеханічних розрахунків, і що саме цей компонент атмосфер визначає розподіл енергії в спектрах зір типу Сонця.

 

Вільдта було нагороджено Золотою медаллю (1960) і медаллю ім. Еддінгтона (1966) Лондонського королівського астрономічного товариства.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1