Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Два сонячні зонди та один великий телескоп змінять наші уявлення про Сонце

11 лютого 2020

Для геліофізиків завжди сонячно, але особливо в ці дні (йдеться про початок 2020-го року, коли став до ладу новий наземний сонячний телескоп і стартувала нова космічна місія з вивчення Сонця — Ред).

 

 

Космічний зонд Solar Orbiter («Штучний супутник Сонця»), створений у співпраці між Європейським космічним агентством та NASA, стартував 10 лютого 2020 року, менше ніж за два тижні після першого оприлюднення зображень Сонця, отриманих за допомогою нового великого сонячного телескопа. На цих зображеннях поверхню нашої зорі видно так докладно, як її ще ніколи людство не бачило. У день оприлюднення знімків Сонця, 29 січня, космічний апарат NASA Parker Solar Probe («Сонячний зонд Паркер») пройшов повз Сонце на найближчій досі відстані. Мінімальної відстані до світила він досягне в грудні 2024 року.

Докладніше:

ALMA зафіксувала красивий наслідок сутички двох зір

05 лютого 2020

Астрономи, які виконували спостереження за допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) — в її експлуатації на умовах партнерства бере участь Європейська південна обсерваторія (European Southern ObservatoryESO), помітили газову хмару, появу якої спричинила взаємодія двох зір. Одна збільшилась в розмірах настільки, що стала поглинати іншу. Натомість ця зоря почала рухатися по спіралі назустріч своєму компаньйону, зриваючи його зовнішні шари.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Руперта Вільдта

 

 

Астроном Руперт Вільдт народився 25 червня 1905 р. (помер 9 січня 1976 р.) у Мюнхені. В 1927 р. закінчив Берлінський університет, одержавши диплом хіміка. Але вже в студентські роки вирішив займатися астрономією і після закінчення університету працював асистентом у Боннській, а з 1931 р. — у Геттінгенській обсерваторіях. У 1935 р. емігрував до США, де спочатку працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні (1936— 1942), в університеті штату Віргінія (1942—1946) і з 1946 по 1973 р. — в Єельському університеті (з 1957 р. — професор астрофізики). Протягом 1965—1968 і 1971—1972 рр. був президентом Асоціації університетів для досліджень у галузі астрономії.

 

Основні наукові праці Вільдта присвячені фізиці планет і зоряних атмосфер. Він перший правильно ототожнив смуги поглинання в червоній і ближній інфрачервоній ділянках спектрів планет-гігантів. Ці смуги відмічали ще перші дослідники спектрів планет А. Секкі та У. Хеггінс на початку 60-х РОКІВ МИНУЛОГО століття, але природа їх залишалася невідомою. Вільдт 1931 р. показав, що ці смуги належать молекулам аміаку і метану. Наслідком цього відкриття було усвідомлення того факту, що великі планети складаються, головним чином, з водню. Вільдт розрахував моделі внутрішньої будови таких планет.

 

Вивчення можливих фотохімічних процесів в атмосферах планет (тобто хімічних реакцій, що відбуваються під впливом світлового випромінювання) привело Вільдта в 30—40-х роках до низки цікавих висновків стосовно властивостей атмосфер і поверхонь планет; одержані ним результати все більше підтверджуються новими дослідженнями за допомогою сучасних методів. Він показав, що високий ступінь окислення заліза в породах на поверхні Марса пов’язаний з утворенням великої кількості озону в приповерхневих шарах атмосфери (внаслідок високого рівня ультрафіолетової радіації); відзначив, що фотохімічні процеси можуть приводити до утворення найпростіших органічних сполук, а також сполук сірки з воднем в атмосферах великих планет; перший передбачив існування сильного тепличного ефекту в атмосфері Венери, зробив перші оцінки температури на поверхні планети з урахуванням цього ефекту і знайшов, що температура повинна бути вище точки кипіння води.

 

З ім’ям Вільдта пов’язане розв’язання однієї з найважливіших проблем фізики зоряних атмосфер — утворення неперервного спектра зір. У 1938 р. він перший висловив думку про те, що основним джерелом непрозорості в сонячній атмосфері є негативний іон водню, існування котрого тільки-но було завбачено на основі квантовомеханічних розрахунків, і що саме цей компонент атмосфер визначає розподіл енергії в спектрах зір типу Сонця.

 

Вільдта було нагороджено Золотою медаллю (1960) і медаллю ім. Еддінгтона (1966) Лондонського королівського астрономічного товариства.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1