Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Руперта Вільдта

 

 

Астроном Руперт Вільдт народився 25 червня 1905 р. (помер 9 січня 1976 р.) у Мюнхені. В 1927 р. закінчив Берлінський університет, одержавши диплом хіміка. Але вже в студентські роки вирішив займатися астрономією і після закінчення університету працював асистентом у Боннській, а з 1931 р. — у Геттінгенській обсерваторіях. У 1935 р. емігрував до США, де спочатку працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні (1936— 1942), в університеті штату Віргінія (1942—1946) і з 1946 по 1973 р. — в Єельському університеті (з 1957 р. — професор астрофізики). Протягом 1965—1968 і 1971—1972 рр. був президентом Асоціації університетів для досліджень у галузі астрономії.

 

Основні наукові праці Вільдта присвячені фізиці планет і зоряних атмосфер. Він перший правильно ототожнив смуги поглинання в червоній і ближній інфрачервоній ділянках спектрів планет-гігантів. Ці смуги відмічали ще перші дослідники спектрів планет А. Секкі та У. Хеггінс на початку 60-х РОКІВ МИНУЛОГО століття, але природа їх залишалася невідомою. Вільдт 1931 р. показав, що ці смуги належать молекулам аміаку і метану. Наслідком цього відкриття було усвідомлення того факту, що великі планети складаються, головним чином, з водню. Вільдт розрахував моделі внутрішньої будови таких планет.

 

Вивчення можливих фотохімічних процесів в атмосферах планет (тобто хімічних реакцій, що відбуваються під впливом світлового випромінювання) привело Вільдта в 30—40-х роках до низки цікавих висновків стосовно властивостей атмосфер і поверхонь планет; одержані ним результати все більше підтверджуються новими дослідженнями за допомогою сучасних методів. Він показав, що високий ступінь окислення заліза в породах на поверхні Марса пов’язаний з утворенням великої кількості озону в приповерхневих шарах атмосфери (внаслідок високого рівня ультрафіолетової радіації); відзначив, що фотохімічні процеси можуть приводити до утворення найпростіших органічних сполук, а також сполук сірки з воднем в атмосферах великих планет; перший передбачив існування сильного тепличного ефекту в атмосфері Венери, зробив перші оцінки температури на поверхні планети з урахуванням цього ефекту і знайшов, що температура повинна бути вище точки кипіння води.

 

З ім’ям Вільдта пов’язане розв’язання однієї з найважливіших проблем фізики зоряних атмосфер — утворення неперервного спектра зір. У 1938 р. він перший висловив думку про те, що основним джерелом непрозорості в сонячній атмосфері є негативний іон водню, існування котрого тільки-но було завбачено на основі квантовомеханічних розрахунків, і що саме цей компонент атмосфер визначає розподіл енергії в спектрах зір типу Сонця.

 

Вільдта було нагороджено Золотою медаллю (1960) і медаллю ім. Еддінгтона (1966) Лондонського королівського астрономічного товариства.

 

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1