Докладніше про Руперта Вільдта

Астроном Руперт Вільдт народився 25 червня 1905 р. (помер 9 січня 1976 р.) у Мюнхені. В 1927 р. закінчив Берлінський університет, одержавши диплом хіміка. Але вже в студентські роки вирішив займатися астрономією і після закінчення університету працював асистентом у Боннській, а з 1931 р. — у Геттінгенській обсерваторіях. У 1935 р. емігрував до США, де спочатку працював в обсерваторії Маунт-Вілсон, потім — в Інституті перспективних досліджень у Прінстоні (1936— 1942), в університеті штату Віргінія (1942—1946) і з 1946 по 1973 р. — в Єельському університеті (з 1957 р. — професор астрофізики). Протягом 1965—1968 і 1971—1972 рр. був президентом Асоціації університетів для досліджень у галузі астрономії.

Основні наукові праці Вільдта присвячені фізиці планет і зоряних атмосфер. Він перший правильно ототожнив смуги поглинання в червоній і ближній інфрачервоній ділянках спектрів планет-гігантів. Ці смуги відмічали ще перші дослідники спектрів планет А. Секкі та У. Хеггінс на початку 60-х РОКІВ МИНУЛОГО століття, але природа їх залишалася невідомою. Вільдт 1931 р. показав, що ці смуги належать молекулам аміаку і метану. Наслідком цього відкриття було усвідомлення того факту, що великі планети складаються, головним чином, з водню. Вільдт розрахував моделі внутрішньої будови таких планет.

Вивчення можливих фотохімічних процесів в атмосферах планет (тобто хімічних реакцій, що відбуваються під впливом світлового випромінювання) привело Вільдта в 30—40-х роках до низки цікавих висновків стосовно властивостей атмосфер і поверхонь планет; одержані ним результати все більше підтверджуються новими дослідженнями за допомогою сучасних методів. Він показав, що високий ступінь окислення заліза в породах на поверхні Марса пов’язаний з утворенням великої кількості озону в приповерхневих шарах атмосфери (внаслідок високого рівня ультрафіолетової радіації); відзначив, що фотохімічні процеси можуть приводити до утворення найпростіших органічних сполук, а також сполук сірки з воднем в атмосферах великих планет; перший передбачив існування сильного тепличного ефекту в атмосфері Венери, зробив перші оцінки температури на поверхні планети з урахуванням цього ефекту і знайшов, що температура повинна бути вище точки кипіння води.

З ім’ям Вільдта пов’язане розв’язання однієї з найважливіших проблем фізики зоряних атмосфер — утворення неперервного спектра зір. У 1938 р. він перший висловив думку про те, що основним джерелом непрозорості в сонячній атмосфері є негативний іон водню, існування котрого тільки-но було завбачено на основі квантовомеханічних розрахунків, і що саме цей компонент атмосфер визначає розподіл енергії в спектрах зір типу Сонця.

Вільдта було нагороджено Золотою медаллю (1960) і медаллю ім. Еддінгтона (1966) Лондонського королівського астрономічного товариства.

М. Г. Родрігес

Джерело: Короткий астрономічний календар 1981