Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Пузир поперечником 1000 світлових років — першопричина появи всіх найближчих молодих зір

14 січня 2022

Наднові, які видули Місцевий пузир (Local Bubble), порожнину навколо Сонця, також спричинили утворення зір на краях пузиря. Ось так смерть одних породжує життя інших у міжзоряному просторі.

 

 

Починаючи приблизно 14 мільйонів років тому, понад десяток зір поблизу Сонця закінчили своє життя як разючі наднові. Ці тривалі вибухи спричинили ударну хвилю. Вона «підняла», тобто скупчила пил і газ, що уможливило появу ділянок зореутворення на краях оболонки шириною 1000 світлових років, яка постійно розширюється. Сонце, яке перебувало на відстані приблизно 1000 світлових років від наднових, коли все це почалося, увійшло в оболонку 5 мільйонів років тому і зараз міститься поблизу її центра.

Докладніше:

Дванадцять на вечерю: харчові уподобання Молочного Шляху висвітлюють темну матерію

12 січня 2022

Подрібнені рештки зоряних систем дають змогу зрозуміти процес зростання нашої галактики.

 

 

Астрономи на крок ближче до розкриття властивостей темної матерії, що огортає нашу галактику Молочний Шлях, завдяки новій мапі 12 потоків зір, які обертаються навколо її гало. Міжнародна група науковців у статті, вміщеній в журналі Американського астрономічного товариства Astrophysical Journal, описала найбільшу колекцію потоків зір, які коли-небудь досліджували одночасно.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Докладніше про Йоганна Енке

 

 

Німецький астроном Йоганн Франц Енке народився 23 вересня 1791 р. (помер 26 серпня 1865 р.) в Гамбурзі. Він був восьмою дитиною в родині гамбурзького пастора, який помер, коли хлопчик був ще зовсім маленьким. З семи років Йоганн почав навчатися в школі. Хлопець надзвичайно швидко виконував складні математичні обчислення.1811 р. Енке вступив до Геттінгенського університету, маючи намір стати математиком. Але лекції К. Гаусса про обчислення орбіт небесних тіл так захопили юнака, що він почав вивчати астрономію. Ще до закінчення університету ім’я Енке стало відомим серед астрономів завдяки його обчисленням орбіт астероїдів. Та не тільки наука в ті роки володіла розумом Йоганна. Юнака захопило загальне патріотичне піднесення, що панувало у Німеччині, і він вступив до Ганзейського легіону, щоб узяти участь у війні проти Наполеона. Під час воєнних походів, що тривали три роки, Енке зустрівся з директором Зеберзької обсерваторії Б. Лінденау, який запросив його до себе на роботу. Зеберзька обсерваторія в ті роки була широко відома завдяки діяльності її першого директора Р. Цаха — засновника німецької школи практичної астрономії. З 1816 р. Енке став асистентом Лінденау, а через рік він уже виконував обов’язки директора. У 1822 р. Енке офіційно призначається на директорську посаду.

 

Це був найбільш плідний період у житті вченого. Хоч він змушений був багато займатися спостереженнями, головним захопленням Енке, як і раніше, були математичні обчислення. 26 листопада 1818 р. французький спостерігач Ж. Л. Понс відкрив комету. Енке обчислив її орбіту й одержав приголомшливий результат — період її обертання навколо Сонця становив лише 3,3 роки (1208 діб)! Ця комета, що одержала ім’я Енке, і досі залишається кометою з найменшим періодом обертання. Саме її бачили 1786, 1795 та 1805 рр. Після шеститижневих наполегливих розрахунків Енке дійшов висновку, що наступного разу комета пройде через перигелій 24 травня 1822 р. З обчислень виходило, що комету буде видно лише в південній півкулі. Астроном-аматор з Австралії Т. Брісбі знайшов комету майже точно в тому місці, яке визначив Енке. До цього тільки єдиний раз було вірно передбачено повернення комети — це була знаменита комета Галлея. Енке не забував свою комету все життя. 1835 р. вона проходила дуже близько від Меркурія, що дозволило вченому оцінити масу планети (виявилося, що раніше її завищували удвічі!). Продовжуючи дослідження руху комети, Енке помітив, що крім сили тяжіння на неї впливає ще якась сила, яку не можна було віднести за рахунок збурень від планет. Сила ця змінювала орбіту комети так, що кожне нове проходження її через перигелій наставало на 2,5 год раніше. Дослідник припустив, що весь простір заповнений якоюсь речовиною, яка гальмує рух комети. Але дослідження інших комет виявило, що частина з них не прискорює рух, а сповільнює його. Це суперечить гіпотезі про опір міжпланетного середовища. Причина стала відома зовсім недавно: вона пов’язана з дією реактивної сили від потоків кометних газів.

 

Працюючи на Зеберзькій обсерваторії, Енке виконав ще одне важливе дослідження. У 1761 та 1769 рр. у багатьох обсерваторіях світу спостерігали проходження Венери по диску Сонця. Результати цих спостережень залишались майже зовсім неопрацьованими, бо були обтяжені великими помилками. Ще навчаючись в університеті, Енке добре оволодів розробленою Гауссом теорією помилок і неодноразово вже застосовував її в розрахунках. Це дозволило вченому опрацювати спостереження Венери й одержати з надзвичайною для того часу точністю значення сонячного паралаксу 8,57″ (прийняте зараз значення 8,79″). Завдяки цим дослідженням 1825 р. Енке було запрошено на посаду директора обсерваторії у Берліні. Головним завданням його стало створення зоряних карт. Ця робота виконувалась з ініціативи Ф. Бесселя, який вважав, що нові зоряні карти стануть цінним інструментом для пошуків нових планет і комет. Над картами працювали з 1830 до 1859 р., але головний успіх приніс 1846 рік. Учень Енке Й. Ґалле одержав листа від французького астронома У. Левер’є, який повідомляв про обчислені ним ефемериди гіпотетичної восьмої планети Сонячної системи та просив пошукати її на небі. Того дня Енке справляв своє 55-річчя і, перебуваючи в доброму настрої, дозволив Галле скористатися тільки що одержаними з друкарні зоряними картами з потрібною для пошуків ділянкою. Вночі Галле спрямував телескоп на зазначену ділянку, порівняв її з картою й відразу ж виявив слабкий об’єкт, якого не було на карті. Галле покликав Енке. Разом вони вели спостереження до ранку й наступної ночі. Учені помітили, що об’єкт, як і належить планеті, повільно зміщується серед зір. Так було відкрито Нептун.

 

Пошуки нових небесних тіл стали головною діяльністю Берлінської обсерваторії. Завдяки педагогічним зусиллям Енке тут виникла школа астрономів, що славилась відкриттям та розрахунками орбіт астероїдів і комет.

 

1859 р. вчений тяжко захворів, відійшов від роботи, а через шість років помер. З 1829 р. Енке носив звання почесного члена Петербурзької Академії наук.

 

Л. О. Колоколова

Джерело: Короткий астрономічний календар 1991

 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1