Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Епік Юліус Ернст (23.X.1893 — 10.IX.1985)

 

Epik 

Естонський астроном Ернст Юліус Епік народився 23 жовтня 1893 р. у м. Кунда, на півночі Естонії. Вищу освіту здобув (1916) у Московському університеті й залишився в ньому для підготовки до професорського звання (одночасно працював асистентом в університетській обсерваторії). У 1920—1921 рр. — доцент астрономії в Ташкенті. Протягом 1921—1944 рр. — співробітник обсерваторії Тартуського університету (з 1930 р. до 1934 р. працював у Гарвардській обсерваторії в США). Покинув Естонію перед совєцькою окупацією. У 1944—1948 рр. працював в Гамбурзькій обсерваторії, а потім (до 1981 р.) — в обсерваторії Арма у Північній Ірландії. З 1956 р. також співробітник Мерілендського університету (професор фізики і астрономії з 1968 р.) в США.

 

Галузь наукових інтересів Ернста Епіка — метеори, планети, внутрішня будова і фотометрія зір, зоряна статистика. Виконав велику кількість визначень висот метеорів, їхніх швидкостей і радіантів. Побудував теорію фізичних процесів, що відбуваються в атмосфері, коли в неї потрапляє метеорне тіло. Опублікував (1922) статтю, де оцінив відстань до Туманності Андромеди за допомогою нового метода в 450 кпк (це значення було значно ближче до справжньої відстані, ніж результат, невдовзі одержаний (275 кпк) Е. Габблом). Передбачив (1922), що поверхня Марса має бути вкрита кратерами. Опублікував (1924) результати статистичного дослідження подвійних зір і, зважаючи на ці результати, розглянув загальний хід еволюції зір залежно від їхньої початкової маси. Висловив (1932) ідею про існування хмар кометних і метеорних тіл, які упродовж тривалого часу гравітаційно утримує Сонце на відстанях до 4 світлових років (пізніше цю ідею кометних хмар розвинув Ян Оорт).

 

У 1930-х роках виконав низку робіт, де розглянув питання внутрішньої будови зір і виконав обчислення зоряних моделей. Першим (1938) вказав на механізм утворення червоного гіганта із зорі головної послідовності (стиснення ядра зорій розширення зовнішніх її частин після вигоряння водню в ядрі). Дійшов (1951) висновку, що термоядерні реакції синтезу, які відбуваються за високих температур в надрах зір, мають бути джерелом їхньої енергії. Брав участь у розробці астрономічних експериментів на космічних апаратах.

 

На честь науковця названо кратер на Фобосі (супутник Марса), астероїд 2099 Епік.

 

Ернст Юліус Епік помер 10 вересня 1985 р. у м. Бангор (Північна Ірландія).

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1