Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

У космосі виявлено молекулу, яка першою виникла у Всесвіті

18 квітня 2019

На початку, понад 13 мільярдів років тому, Всесвіт був недиференційованим «супом» з трьох простих, одноатомних елементів. Формування зір не відбувалося ще протягом 100 мільйонів років. Але упродовж 100 000 років після Великого Вибуху з’явилася перша молекула, неймовірний «шлюб» гелію і водню, відома як іон гідриду гелію, або HeH+.

Докладніше

Отримано перше пряме зображення важливої складової потужних радіогалактик

03 квітня 2019

Астрономи використали Дуже велику антену (Very Large Array, VLA) імені Карла Янського Національного наукового фонду (США) для створення першого прямого зображення пилоподібної структури у вигляді пончика, що оточує надмасивну чорну діру в ядрі однієї з найяскравіших радіогалактик у Всесвіті. Наявність такої структури була теоретично передбачена майже чотири десятиліття тому, як істотної складової таких об’єктів. Результати дослідження оприлюднив Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Епік Юліус Ернст (23.X.1893 — 10.IX.1985)

 

Epik 

Естонський астроном Ернст Юліус Епік народився 23 жовтня 1893 р. у м. Кунда, на півночі Естонії. Вищу освіту здобув (1916) у Московському університеті й залишився в ньому для підготовки до професорського звання (одночасно працював асистентом в університетській обсерваторії). У 1920—1921 рр. — доцент астрономії в Ташкенті. Протягом 1921—1944 рр. — співробітник обсерваторії Тартуського університету (з 1930 р. до 1934 р. працював у Гарвардській обсерваторії в США). Покинув Естонію перед совєцькою окупацією. У 1944—1948 рр. працював в Гамбурзькій обсерваторії, а потім (до 1981 р.) — в обсерваторії Арма у Північній Ірландії. З 1956 р. також співробітник Мерілендського університету (професор фізики і астрономії з 1968 р.) в США.

 

Галузь наукових інтересів Ернста Епіка — метеори, планети, внутрішня будова і фотометрія зір, зоряна статистика. Виконав велику кількість визначень висот метеорів, їхніх швидкостей і радіантів. Побудував теорію фізичних процесів, що відбуваються в атмосфері, коли в неї потрапляє метеорне тіло. Опублікував (1922) статтю, де оцінив відстань до Туманності Андромеди за допомогою нового метода в 450 кпк (це значення було значно ближче до справжньої відстані, ніж результат, невдовзі одержаний (275 кпк) Е. Габблом). Передбачив (1922), що поверхня Марса має бути вкрита кратерами. Опублікував (1924) результати статистичного дослідження подвійних зір і, зважаючи на ці результати, розглянув загальний хід еволюції зір залежно від їхньої початкової маси. Висловив (1932) ідею про існування хмар кометних і метеорних тіл, які упродовж тривалого часу гравітаційно утримує Сонце на відстанях до 4 світлових років (пізніше цю ідею кометних хмар розвинув Ян Оорт).

 

У 1930-х роках виконав низку робіт, де розглянув питання внутрішньої будови зір і виконав обчислення зоряних моделей. Першим (1938) вказав на механізм утворення червоного гіганта із зорі головної послідовності (стиснення ядра зорій розширення зовнішніх її частин після вигоряння водню в ядрі). Дійшов (1951) висновку, що термоядерні реакції синтезу, які відбуваються за високих температур в надрах зір, мають бути джерелом їхньої енергії. Брав участь у розробці астрономічних експериментів на космічних апаратах.

 

На честь науковця названо кратер на Фобосі (супутник Марса), астероїд 2099 Епік.

 

Ернст Юліус Епік помер 10 вересня 1985 р. у м. Бангор (Північна Ірландія).

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1