Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Біля дуже молодої зорі відкрито чотири великих екзопланети

16 жовтня 2018

Молода зоря (її вік становить два мільйони років), відома під назвою CI Tau (CI Кита), вперше заявляла про себе, коли астрономи виявили в її протопланетному диску екзопланету типу «гарячий Юпітер». Тепер з допомогою Великої міліметрової/субміліметрової антени Атакама (Atacama Large Millimeter/submillimeter Array, ALMA) дослідники знайшли в неї ще три газові гіганти. Це відкриття піднімає нові питання щодо того, як формуються і розвиваються планетні системи.

Докладніше:

Перші переконливі докази існування супутника в екзопланети

04 жовтня 2018

Астрономи з Колумбійського університету за допомогою Космічного телескоп імені Габбла та космічного телескопа «Кеплер» зібрали переконливі докази існування супутника в екзопланети Кеплер-1625б, що лежить на відстані 8000 світлових років від Землі.

 

У статті, оприлюдненій 3 жовтня в журналі Science Advances, Алекс Тіачі (Alex Teachey) і Девід Кіппінґ (David Kipping) повідомляють про виявлення кандидата в екзосупутники, тобто супутника, що обертається навколо планети біля іншої (не Сонця — Ред.) зорі. Цей кандидат є незвичним через його великий розмір, співмірний з діаметром Нептуна. У Сонячній системі, де відомо близько 200 природних супутників планет, таких великих об’єктів цього типу не існує.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Оорт Гендрик Ян (28.IV.1900 — 5.XI.1992)

 

Oort 

Нідерландський астроном Ян Гендрик Оорт народився 28 квітня 1900 р. у м. Франекер. Освіту здобув у Гронінґенському університеті (навчався разом з Якобусом Каптейном) і протягом 1921—1922 рр. працював в almamater. У 1922—1924 рр. — співробітник Єльської обсерваторії. Протягом 1924—1970 рр. працював у Лейденській обсерваторії (з 1945 р. — її директор). У 1926—1970 рр. також викладав у Лейденському університеті (з 1945 р. — професор).

 

Галузь наукових інтересів Яна Оорта — наша галактика (її будова і динаміка), космогонія. Обґрунтував і підтвердив (1927) гіпотезу Бертіла Ліндблада про обертання Галактики навколо її центру. З’ясував, що Галактика обертається не як тверде тіло (її внутрішні частини обертаються швидше). Ці дослідження стали початком вивчення динаміки нашої галактики. Досліджував вплив дифузної речовини на кінематику й динаміку Галактики. Показав (1938), що газ і пил в Галактиці зосереджені в її диску переважно в шарі завтовшки 400 парсеків, і встановив, що кількість зір зростає в напрямку до галактичного центра й що Сонце міститься в ділянці зі зниженою зоряною щільністю. Досліджував великомасштабну структуру Галактики методами радіоастрономії.

 

Висловив гіпотезу про існуванні на периферії Сонячної системи сферичної кометної хмари (її називають Хмарою Оорта) — джерела ядер комет, що проникають у внутрішню частину Сонячної системи. Запропонував (разом з Лайменом Спітцером) механізм утворення протозір у міжзоряних хмарах. Розробив теорію (разом з Гендріком Гулстом) утворення міжзоряних пилових частинок через акрецію міжзоряного газу. З’ясував, що випромінювання Крабоподібної туманності поляризоване і має синхротронну природу.

 

У 1958—1961 рр.— президент Міжнародного астрономічного союзу. На честь науковця названо (окрім Хмари Оорта), астероїд 1691 Оорт, стала галактичної структури Оорта.

 

Ян Гендрик Оорт помер 5 листопада 1992 р. у Лейдені.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1