Оорт Гендрик Ян

Останні новини

Знайдено наймасивнішу чорну діру зоряного походження в нашій галактиці

16 квітня 2024

Астрономи виявили наймасивнішу чорну діру зоряного походження серед тих, які досі знаходили в галактиці Молочний Шлях. Її помітили завдяки даним місії Gaia («Ґаяй») Європейського космічного агентства, бо вона змушує зорю-компаньйон, що обертається навколо неї, дивно «коливатися». Науковці використали дані спостережень Дуже великого телескопа (Very Large Telescope) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO) та інших наземних обсерваторій для перевірки маси чорної діри, яка в 33 рази перевищує масу Сонця.

Докладніше:

Астрономи виявили сильні магнітні поля біля чорної діри в центрі Молочного Шляху

27 березня 2024

Нове зображення, отримане за допомогою Телескопа горизонту подій (Event Horizon Telescope, EHT), дало змогу виявити сильні та впорядковані магнітні поля, що виходять по спіралі від краю надмасивної чорної діри Стрілець A* (Sgr A*). На новій світлині «монстра», що ховається в серці галактики Молочний Шлях, якого вперше спостерігали у поляризованому світлі, науковці побачили структуру магнітного поля, разюче схожу на аналогічну структуру в чорної діри у центрі галактики M87. Це свідчить про те, що наявність сильного магнітного поля може бути спільною ознакою всіх чорних дір. Виявлена схожість також натякає на існування невидимого струменя (джета) в Sgr A*. Результати дослідження оприлюднені в The Astrophysical Journal Letters.

Докладніше:

Оорт Гендрик Ян (28.IV.1900 — 5.XI.1992)

Oort

Нідерландський астроном Ян Гендрик Оорт народився 28 квітня 1900 р. у м. Франекер. Освіту здобув у Гронінґенському університеті (навчався разом з Якобусом Каптейном) і протягом 1921—1922 рр. працював в almamater. У 1922—1924 рр. — співробітник Єльської обсерваторії. Протягом 1924—1970 рр. працював у Лейденській обсерваторії (з 1945 р. — її директор). У 1926—1970 рр. також викладав у Лейденському університеті (з 1945 р. — професор).

Галузь наукових інтересів Яна Оорта — наша галактика (її будова і динаміка), космогонія. Обґрунтував і підтвердив (1927) гіпотезу Бертіла Ліндблада про обертання Галактики навколо її центру. З’ясував, що Галактика обертається не як тверде тіло (її внутрішні частини обертаються швидше). Ці дослідження стали початком вивчення динаміки нашої галактики. Досліджував вплив дифузної речовини на кінематику й динаміку Галактики. Показав (1938), що газ і пил в Галактиці зосереджені в її диску переважно в шарі завтовшки 400 парсеків, і встановив, що кількість зір зростає в напрямку до галактичного центра й що Сонце міститься в ділянці зі зниженою зоряною щільністю. Досліджував великомасштабну структуру Галактики методами радіоастрономії.

Висловив гіпотезу про існуванні на периферії Сонячної системи сферичної кометної хмари (її називають Хмарою Оорта) — джерела ядер комет, що проникають у внутрішню частину Сонячної системи. Запропонував (разом з Лайменом Спітцером) механізм утворення протозір у міжзоряних хмарах. Розробив теорію (разом з Гендріком Гулстом) утворення міжзоряних пилових частинок через акрецію міжзоряного газу. З’ясував, що випромінювання Крабоподібної туманності поляризоване і має синхротронну природу.

У 1958—1961 рр.— президент Міжнародного астрономічного союзу. На честь науковця названо (окрім Хмари Оорта), астероїд 1691 Оорт, стала галактичної структури Оорта.

Ян Гендрик Оорт помер 5 листопада 1992 р. у Лейдені.