Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Г’юїш Ентоні (н.11.IV.1924)

 Hiuish

 

Англійський радіоастроном Ентоні Г’юїш народився 11 травня 1924 р. у м. Фой (південно-західна Англія). Здобувши (1946) вищу освіту в Кембриджському університеті, приєднався до групи дослідників під керівництвом Мартіна Райла в Кавендішській лабораторії університету. З 1952 р. — співробітник Маллардської радіоастрономічної обсерваторії Кембриджського університету (у 1982—1988 рр. її директор). З 1951 р. був викладачем Кембриджського університету (протягом 1971—1989 рр. професор радіоастрономії). З 1977 р. — професор астрономії Королівського інституту Великобританії.

 

Галузь наукових інтересів Ентоні Г’юїша — радіоастрономія. Відкрив (1964) явище мерехтіння радіоджерел малих кутових розмірів при проходженні їхнього випромінювання через хмари плазми в міжпланетному просторі, використав явище мерехтіння для вивчення сонячної корони й оцінки розмірів дуже малих радіоджерел.

 

У липні 1967 р. студентка Кембриджського університету Дж. Белл, яка працювала під його керівництвом, відкрила джерело пульсуючого радіовипромінювання (невдовзі група Г’юїша відкрила ще три таких об’єкти). Їх назвали пульсарами. Г’юїш першим зробив припущення, що пульсари пов’язані з нейтронними зорями (на той час існування таких об’єктів передбачали лише в теорії), а також оцінив відстані до них і показав, що пульсари лежать в нашій галактиці.

 

Разом з Мартіном Райлом удостоєний Нобелівської премії з фізики 1974 року за піонерські дослідження в галузі радіофізики й за визначальну роль у відкритті пульсарів.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1