Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Крок до життя на Марсі? Лишайники пережили симуляцію умов на Марсі

03 квітня 2025

Вперше дослідники продемонстрували, що деякі види лишайників можуть виживати в умовах, схожих на Марсіанські, включаючи вплив іонізуючого випромінювання, і зберігаючи метаболічно активний стан.

Нове дослідження, опубліковане в журналі IMA Fungus, підкреслює потенціал лишайників виживати та функціонувати на поверхні Марса, кидаючи під сумнів попередні припущення щодо непридатності для життя природи Марса та пропонуючи нові ідеї для астробіології та дослідження космосу.

Лишайники — це не окремий організм, а симбіотична асоціація між грибом і водоростями та/або ціанобактеріями, відомими своєю надзвичайною стійкістю до суворих умов, таких як пустелі та полярні регіони Землі. У цьому дослідженні грибковий партнер у симбіозі лишайників залишався метаболічно активним, коли піддавався впливу атмосферних умов, подібних до марсіанських, у темряві, включаючи рівні рентгенівського випромінювання, які очікуються на Марсі протягом одного року та сильної сонячної активності.

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Г’юїш Ентоні (н.11.IV.1924)

 Hiuish

 

Англійський радіоастроном Ентоні Г’юїш народився 11 травня 1924 р. у м. Фой (південно-західна Англія). Здобувши (1946) вищу освіту в Кембриджському університеті, приєднався до групи дослідників під керівництвом Мартіна Райла в Кавендішській лабораторії університету. З 1952 р. — співробітник Маллардської радіоастрономічної обсерваторії Кембриджського університету (у 1982—1988 рр. її директор). З 1951 р. був викладачем Кембриджського університету (протягом 1971—1989 рр. професор радіоастрономії). З 1977 р. — професор астрономії Королівського інституту Великобританії.

 

Галузь наукових інтересів Ентоні Г’юїша — радіоастрономія. Відкрив (1964) явище мерехтіння радіоджерел малих кутових розмірів при проходженні їхнього випромінювання через хмари плазми в міжпланетному просторі, використав явище мерехтіння для вивчення сонячної корони й оцінки розмірів дуже малих радіоджерел.

 

У липні 1967 р. студентка Кембриджського університету Дж. Белл, яка працювала під його керівництвом, відкрила джерело пульсуючого радіовипромінювання (невдовзі група Г’юїша відкрила ще три таких об’єкти). Їх назвали пульсарами. Г’юїш першим зробив припущення, що пульсари пов’язані з нейтронними зорями (на той час існування таких об’єктів передбачали лише в теорії), а також оцінив відстані до них і показав, що пульсари лежать в нашій галактиці.

 

Разом з Мартіном Райлом удостоєний Нобелівської премії з фізики 1974 року за піонерські дослідження в галузі радіофізики й за визначальну роль у відкритті пульсарів.

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1