Левер’є Жозеф Жан Урбен

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Левер’є Жозеф Жан Урбен (11.III.1811 — 23.IX.1877)

Leverie

Французький астроном Урбен Жан Жозеф Левер’є народився 11 березня 1811 р. у м. Сен-Ло (Нормандія). Здобувши (1833) вищу освіту в Політехнічній школі в Парижі, виконував дослідження в галузі хімії під керівництвом Жозефа Ґей-Люссака. У 1837—1846 рр. — викладач астрономії в Політехнічній школі. У 1846 р. очолив створену спеціально для нього в Паризькому університеті кафедру небесної механіки, в 1849 р. — кафедру астрономії. На запрошення Франсуа Араґо перейшов працювати у Паризьку обсерваторію (у 1854—1870 і 1872—1877 був директором цієї обсерваторії).

Галузь наукових інтересів Урбена Левер’є — небесна механіка. Опублікував (1839) результати розрахунків взаємних збурень планет і довів стійкість Сонячної системи. Незалежно від Джона Адамса обчислив масу і орбіту невідомої планети, що збурює рух Урана (за координатами, вказаними Левер’є, її відкрив 23 вересня 1846 р. Йоганн Ґалле в Берлінській обсерваторії, планету згодом назвали Нептуном).

На підставі тривалих досліджень руху Меркурія показав (1859), що у швидкості зміщення перигелію планети є складова (38″ на століття), яку не можна пояснити впливом відомих тіл Сонячної системи (в зв’язку з цим передбачав існування планети (Вулкан), яка могла б викликати таке збурення). Планета Вулкан мала б лежати ближче до Сонця, ніж Меркурій (загадкову складову в русі перигелію Меркурія згодом пояснили на основі загальної теорії відносності). Низку інших робіт присвятив вивченню орбіт періодичних комет і метеорних потоків, дослідженню можливості утворення астероїдів у результаті розпаду планети під дією приливних сил Юпітера.

На честь науковця названо кратер на Місяці, кратер на Марсі, кільце Нептуна, астероїд 1997 Левер’є.

Урбен Жан Жозеф Левер’є помер 23 вересня 1877 р. в Парижі.

Докладніше про Урбена Левер’є