Лундмарк Еміль Кнут

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Лундмарк Еміль Кнут (14.VI.1889 — 25.IV.1958)

Lundmark

Шведський астроном Кнут Еміль Лундмарк народився 14 червня 1889 р. в комуні Ельвсбюн. Закінчивши університет в Уппсалі, працював там до 1929 року, а потім став професором астрономії Лундського університету і директором університетської обсерваторії, змінивши на цих посадах Карла Шарльє.

Галузь наукових інтересів Кнута Лундмарка ― галактична й позагалактична астрономія. Вважав (як і Гебер Кертіс), що спіральні туманності мають позагалактичну природу. Вивчаючи (1919) нові зорі, що спалахнули в Туманності Андромеди, визначив відстань до цієї туманності (Едвін Габбл отримав схоже значення цієї відстані кілька років по тому). Запропонував (1919) метод визначення відстаней до спіральних туманностей за їх кутовими розмірами. Одним з перших отримав наочні свідчення обертання Галактики: довів (1919), що відносно кулястих скупчень та позагалактичних туманностей Сонце рухається в площині Чумацького Шляху, й визначив (1924), що цей рух відбувається під прямим кутом до напряму на галактичний центр, і висловив припущення про обертання Сонця і найближчих до нього зір навколо цього центру галактики.

Виконав (1926―1928) статистичне дослідження подвійних і кратних галактик. На підставі вивчення розподілу галактик у просторі, першим дійшов висновку про існування Місцевої групи галактик. На підставі аналізу відстані до M31, отриманої за великою кількістю нових зір, блакитних надгігантів та кулястих скупчень, зробив висновок (1946) про необхідність перегляду шкали позагалактичних відстаней (це питання остаточно вирішив у 1952 р. Вальтер Бааде).

На честь науковця названо кратер на Місяці, астероїд 1334 Лундмарк.

Кнут Еміль Лундмарк помер 23 квітня 1958 р. у м. Лунд.

Докладніше про Кнута Лундмарка