Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

NASA віддає належне космічному телескопу «Спітцер»

23 січня 2020

 

NASA вшановує спадщину однієї з своїх Великих обсерваторій, космічного телескопа «Спітцер», який понад 16 років досліджував Всесвіт в інфрачервоному світлі. Місія «Спітцера» завершиться 30 січня поточного року.

 

Створений у 2003 році, «Спітцер» дав змогу розкрити раніше приховані особливості відомих космічних об’єктів й уможливив спостереження та відкриття, що охоплюють діапазон відстаней від Сонячної системи да майже краю Всесвіту.

Докладніше:

Астрономи виявили міжзоряний шлях одного із «будівельних блоків» життя

15 січня 2020

 

Фосфор, присутній в нашій ДНК і мембранах клітин, є важливим елементом для відомої нам форми життя. Але як він потрапив на молоду Землю ― це таємниця. Тепер астрономи простежили подорож фосфору від ділянок формування зір до комет, поєднавши дані спостережень від ALMA та результати, отримані за допомогою зонда Європейського космічного агентства «Розетта» (Rosetta). Ці дослідження вперше показують, де утворюються молекули з вмістом фосфору, та як цей елемент, що, можливо, відіграв вирішальну роль у зародженні життя на нашій планеті, потрапляє в комети.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх (11.X.1758 — 2.V.1840)

           

Olbers 

Німецький астроном Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс народився 11 жовтня 1758 р. у м. Арберген (поблизу Бремена). Здобув фах лікаря в Ґеттінґенському університеті й мав лікарську практику в Берліні. Там же побудував власну обсерваторію.

 

Галузь наукових інтересів Генріха Ольберса — спостереження комет і обчислення їх орбіт. Відкрив сім нових комет (одну з них, відкриту 1815 р., названо його ім’ям). Розробив (1797) спосіб визначення параболічної орбіти комети за трьома спостереженнями. Виявив (1802) на підставі обчислень Карла Ґаусса першу малу планету (астероїд) Цереру, втрачену незабаром після її відкриття 1801 р. Відкрив другу (1802) й четверту (1807) малі планети — Палладу й Весту. Запропонував гіпотезу про походження астероїдів внаслідок руйнування планети Фаетон, що оберталася між орбітами Марса і Юпітера.

 

Висловив (1811) припущення, що поява хвостів у комет спричинена відштовхувальною силою Сонця. Встановив (1837) періодичність метеорного потоку Леонід. Сформулював (1826) фотометричний парадокс, що отримав назву парадоксу Шезо—Ольберса (Жан Філіп де Шезо — швейцарський астроном, який висловив аналогічну ідею ще 1744 року). Вказав (1826) на можливість поглинання світла в міжзоряному просторі.

 

На честь науковця названо (окрім комети) кратер на Місяці, астероїд 1002 Ольберс, ділянка на поверхні Вести.

 

Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс помер 2 травня 1840 р. у Бремені.

 

Докладніше про Вільгельма Ольберса

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1