Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх

Останні новини

Величезне злиття: дослідження виявило докази походження надмасивної чорної діри в центрі Галактики

07 вересня 2024

Походження надмасивних чорних дір, маса яких у мільйон разів перевищує масу Сонця і які містяться в центрі більшості галактик, залишається однією з найбільших космічних таємниць.

Тепер дослідники з Центру астрофізики Невади (NCfA) при Університеті Невади в Лас-Веґасі (UniversityofNevada, LasVegas; UNLV) виявили переконливі докази того, що надмасивна чорна діра в центрі нашої галактики Молочний Шлях, відома як Стрілець A* (SgrA*), ймовірно, є результатом космічного злиття.

Докладніше:

Суперкомп’ютерне моделювання пояснює рентгенівське випромінювання чорних дір

24 серпня 2024

Дослідники з Гельсінського університету досягли успіху в тому, чого прагнули з 1970-х років: пояснили рентгенівське випромінювання з навколишнього середовища чорної діри.

Завдяки докладному суперкомп’ютерному моделюванню, дослідники з Гельсінського університету змоделювали взаємодію між випромінюванням, плазмою та магнітними полями навколо чорних дір. Було виявлено, що хаотичні рухи, або турбулентність, спричинені магнітними полями, нагрівають локальну плазму і змушують її випромінювати.

Докладніше:

Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх (11.X.1758 — 2.V.1840)

Olbers

Німецький астроном Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс народився 11 жовтня 1758 р. у м. Арберген (поблизу Бремена). Здобув фах лікаря в Ґеттінґенському університеті й мав лікарську практику в Берліні. Там же побудував власну обсерваторію.

Галузь наукових інтересів Генріха Ольберса — спостереження комет і обчислення їх орбіт. Відкрив сім нових комет (одну з них, відкриту 1815 р., названо його ім’ям). Розробив (1797) спосіб визначення параболічної орбіти комети за трьома спостереженнями. Виявив (1802) на підставі обчислень Карла Ґаусса першу малу планету (астероїд) Цереру, втрачену незабаром після її відкриття 1801 р. Відкрив другу (1802) й четверту (1807) малі планети — Палладу й Весту. Запропонував гіпотезу про походження астероїдів внаслідок руйнування планети Фаетон, що оберталася між орбітами Марса і Юпітера.

Висловив (1811) припущення, що поява хвостів у комет спричинена відштовхувальною силою Сонця. Встановив (1837) періодичність метеорного потоку Леонід. Сформулював (1826) фотометричний парадокс, що отримав назву парадоксу Шезо—Ольберса (Жан Філіп де Шезо — швейцарський астроном, який висловив аналогічну ідею ще 1744 року). Вказав (1826) на можливість поглинання світла в міжзоряному просторі.

На честь науковця названо (окрім комети) кратер на Місяці, астероїд 1002 Ольберс, ділянка на поверхні Вести.

Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс помер 2 травня 1840 р. у Бремені.

Докладніше про Вільгельма Ольберса