Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Нові дані від «Габбла» дали змогу пояснити відсутність темної матерії

26 листопада 2020

 

Нові дані, отримані за допомогою Космічного телескопа імені Габбла, надають додаткові докази руйнування галактики NGC 1052-DF4 внаслідок припливів. Цей результат пояснює попередній висновок, що цій галактиці бракує більшої частини темної матерії. Вивчивши розподіл світла та кулястих зоряних скупчень галактики, астрономи дійшли висновку, що сила тяжіння сусідньої галактики NGC 1035 позбавила NGC 1052-DF4 темної матерії і зараз розриває цю галактику на частини.

Докладніше:

Свого часу один з районів Марса зазнав мегаповені

25 листопада 2020

 

Завдяки численним автоматичним місіям, які досліджували атмосферу, поверхню та геологію Марса, вчені дійшли висновку, що Марс колись був набагато теплішим і вологим місцем. Крім того, що планета мала щільнішу атмосферу, вона була досить теплою, щоб на поверхні могла існувати рідка вода в річках, озерах і навіть океані, що покривав більшу частину північної півкулі.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх (11.X.1758 — 2.V.1840)

           

Olbers 

Німецький астроном Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс народився 11 жовтня 1758 р. у м. Арберген (поблизу Бремена). Здобув фах лікаря в Ґеттінґенському університеті й мав лікарську практику в Берліні. Там же побудував власну обсерваторію.

 

Галузь наукових інтересів Генріха Ольберса — спостереження комет і обчислення їх орбіт. Відкрив сім нових комет (одну з них, відкриту 1815 р., названо його ім’ям). Розробив (1797) спосіб визначення параболічної орбіти комети за трьома спостереженнями. Виявив (1802) на підставі обчислень Карла Ґаусса першу малу планету (астероїд) Цереру, втрачену незабаром після її відкриття 1801 р. Відкрив другу (1802) й четверту (1807) малі планети — Палладу й Весту. Запропонував гіпотезу про походження астероїдів внаслідок руйнування планети Фаетон, що оберталася між орбітами Марса і Юпітера.

 

Висловив (1811) припущення, що поява хвостів у комет спричинена відштовхувальною силою Сонця. Встановив (1837) періодичність метеорного потоку Леонід. Сформулював (1826) фотометричний парадокс, що отримав назву парадоксу Шезо—Ольберса (Жан Філіп де Шезо — швейцарський астроном, який висловив аналогічну ідею ще 1744 року). Вказав (1826) на можливість поглинання світла в міжзоряному просторі.

 

На честь науковця названо (окрім комети) кратер на Місяці, астероїд 1002 Ольберс, ділянка на поверхні Вести.

 

Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс помер 2 травня 1840 р. у Бремені.

 

Докладніше про Вільгельма Ольберса

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1