Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Кожна чорна діра містить інший Всесвіт?

19 січня 2018

Наш всесвіт може міститися всередині чорної діри, яка сама є частиною ще більшого всесвіту. Водночас, всі чорні діри, досі знайдені в нашому всесвіті — від мікроскопічних до надмасивних — можуть стати дверцятами в альтернативні й неочікувані світи.

 

Згідно з новою теорією, чорна діра є фактично тунелем (типу червоточини або кротової нори) між всесвітами. Те, що поглинає чорна діра протягом свого існування, не зникає в прірві сингулярності — загадковій космічній структурі, природу якої дотепер не змогли пояснити космологи, — а вивергається фонтаном на іншому кінці чорної діри як своєрідна «біла діра». Так, в кількох словах, можна викласти основні положення цієї теорії.

Докладніше:

Виявлено залишки 11 галактик, яких «з’їв» Молочний Шлях

17 січня 2018

Виявлення 11 нових зоряних потоків — залишків розірваних і поглинутих нашим Молочним Шляхом невеликих галактик — названо одним з головних результатів огляду неба в рамках міжнародної програми Dark Energy Survey (DES). Над виконанням програми працюють понад 400 дослідників з різних наукових установ світу, а її мета — розкрити таємницю темної енергії.

Докладніше:

Пошук інформації на порталі

 

Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх (11.X.1758 — 2.V.1840)

           

Olbers 

Німецький астроном Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс народився 11 жовтня 1758 р. у м. Арберген (поблизу Бремена). Здобув фах лікаря в Ґеттінґенському університеті й мав лікарську практику в Берліні. Там же побудував власну обсерваторію.

 

Галузь наукових інтересів Генріха Ольберса — спостереження комет і обчислення їх орбіт. Відкрив сім нових комет (одну з них, відкриту 1815 р., названо його ім’ям). Розробив (1797) спосіб визначення параболічної орбіти комети за трьома спостереженнями. Виявив (1802) на підставі обчислень Карла Ґаусса першу малу планету (астероїд) Цереру, втрачену незабаром після її відкриття 1801 р. Відкрив другу (1802) й четверту (1807) малі планети — Палладу й Весту. Запропонував гіпотезу про походження астероїдів внаслідок руйнування планети Фаетон, що оберталася між орбітами Марса і Юпітера.

 

Висловив (1811) припущення, що поява хвостів у комет спричинена відштовхувальною силою Сонця. Встановив (1837) періодичність метеорного потоку Леонід. Сформулював (1826) фотометричний парадокс, що отримав назву парадоксу Шезо—Ольберса (Жан Філіп де Шезо — швейцарський астроном, який висловив аналогічну ідею ще 1744 року). Вказав (1826) на можливість поглинання світла в міжзоряному просторі.

 

На честь науковця названо (окрім комети) кратер на Місяці, астероїд 1002 Ольберс, ділянка на поверхні Вести.

 

Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс помер 2 травня 1840 р. у Бремені.

 

Докладніше про Вільгельма Ольберса

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

afisha 1