Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх

Останні новини

Отримано перший знімок великим планом зорі за межами нашої галактики

21 листопада 2024

«Вперше нам вдалося зробити збільшене зображення зорі, яка перебуває на кінцевому етапі еволюції та міститься в іншій галактиці, тобто за межами Молочного Шляху», — сказав Кейічі Онака (Keiichi Ohnaka), астрофізик з Університету Андреса Белло в Чилі. Знімок зорі WOHG64, що розташована на відстані приголомшливих 160 000 світлових років від нас, отримано завдяки разючій різкості, яку має Дуже великий телескоп-інтерферометр (Very Large Telescope Interferometer, VLTI) Європейської південної обсерваторії (European Southern Observatory, ESO). Ці спостереження показують: зоря викидає газ і пил на останніх стадіях перед тим, як вона стане надновою.

Докладніше:

Досі бракує доказів утворення великих планет біля легендарної зорі

02 листопада 2024

У фільмі «Контакт» («Contact») 1997 року, адаптованому за романом Карла Саґана 1985 року, головна героїня, вчена Еллі Ерровей (у виконанні актриси Джоді Фостер), вирушає в червоточину, побудовану космічними прибульцями, до зорі Веги. Вона з’являється в сніговій бурі з уламків, що оточують зірку, але явних планет не видно.

Схоже, творці фільму все зробили правильно.

Докладніше:

Ольберс Маттеус Вільгельм Генріх (11.X.1758 — 2.V.1840)

Olbers

Німецький астроном Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс народився 11 жовтня 1758 р. у м. Арберген (поблизу Бремена). Здобув фах лікаря в Ґеттінґенському університеті й мав лікарську практику в Берліні. Там же побудував власну обсерваторію.

Галузь наукових інтересів Генріха Ольберса — спостереження комет і обчислення їх орбіт. Відкрив сім нових комет (одну з них, відкриту 1815 р., названо його ім’ям). Розробив (1797) спосіб визначення параболічної орбіти комети за трьома спостереженнями. Виявив (1802) на підставі обчислень Карла Ґаусса першу малу планету (астероїд) Цереру, втрачену незабаром після її відкриття 1801 р. Відкрив другу (1802) й четверту (1807) малі планети — Палладу й Весту. Запропонував гіпотезу про походження астероїдів внаслідок руйнування планети Фаетон, що оберталася між орбітами Марса і Юпітера.

Висловив (1811) припущення, що поява хвостів у комет спричинена відштовхувальною силою Сонця. Встановив (1837) періодичність метеорного потоку Леонід. Сформулював (1826) фотометричний парадокс, що отримав назву парадоксу Шезо—Ольберса (Жан Філіп де Шезо — швейцарський астроном, який висловив аналогічну ідею ще 1744 року). Вказав (1826) на можливість поглинання світла в міжзоряному просторі.

На честь науковця названо (окрім комети) кратер на Місяці, астероїд 1002 Ольберс, ділянка на поверхні Вести.

Генріх Вільгельм Маттеус Ольберс помер 2 травня 1840 р. у Бремені.

Докладніше про Вільгельма Ольберса