Пікерінґ Чарлз Едвард

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами.

Пікерінґ Чарлз Едвард (19.VII.1846 — 3.II.1919)

Pikerinh Charlz

Американський астроном Едвард Чарлз Пікерінґ (старший брат Вільяма Пікерінґа) народився 19 липня 1846 р. в Бостоні. Здобувши (1865) вищу освіту в Гарвардському університеті, викладав у ньому протягом 1865—1867 рр. математику. Упродовж 1867—1877 років — професор фізики у Массачусетському технологічному інституті. З 1877 р. — директор Гарвардської обсерваторії, професор астрономії Гарвардського університету.

Галузь наукових інтересів Едварда Пікерінґа — астрофотометрія і астроспектроскопія. Організатор і керівник робіт зі складання фотометричних і спектральних каталогів Гарвардської обсерваторії. Удосконалив методику візуальної фотометрії (запропонував як стандарт використовувати зорі Північного Полярного ряду, встановив нуль-пункт шкали зоряних величин), сконструював меридіанний фотометр.

У 1880-х роках став широко використовувати фотографію для астрономічних спостережень. Створив (1880) першу математичну теорію зміни блиску Алголя і вперше вказав, що фотометрична крива блиску дає можливість визначити розміри компонентів. Розробив класифікацію змінних зір за типами, що послужила основою сучасної класифікації.

Відкрив (1889) спектрально подвійні зорі. Запровадив у Гарварді та на спостережній станції Гарвардської обсерваторії в Арекіпа (Перу) систематичне фотографічне патрулювання всього неба ширококутними камерами для пошуку і вивчення змінних зір. Створив Американську асоціацію спостерігачів змінних зір, що об’єднує кваліфікованих аматорів астрономії.

Уперше почав застосовувати об’єктивну призму для масового фотографування спектрів зір. Видав каталог «Гарвардська фотометрія» (перше видання, 1884) і «Дреперівскій каталог зоряних спектрів» (1890, у 1897 р. додатково було видано каталог південних зір).

На честь науковця (і також його брата Вільяма Пікерінґа) названо кратер на Місяці, кратер на Марсі, астероїд 784 Пікерінгія.

Едвард Чарлз Пікерінґ помер 3 лютого 1919 р. у Кембриджі (шт. Массачусетс).

Докладніше про Едварда Пікерінґа