Пам’яті Павла Родіоновича Романчука
22 червня 2008 р. після тяжкої хвороби помер Герой Радянського Союзу, нагороджений п’ятьма орденами та 18 медалями, кандидат фізико-математичних наук, доцент, ветеран праці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, колишній директор Київської астрономічної обсерваторії Павло Родіонович Романчук.
Народився він 11 березня 1921 р. на хуторі Гринів Роменського району Сумської області. Батько Романчук Родіон Іванович (1888—1974) і мати Ірина Григорівна (1891—1962) були селяни. Крім Павла у родині росли ще двоє дітей: Іван — 1914 р. народження та Микола — 1919 р. Незважаючи на те, що батьки ставилися до Радянської влади лояльно, 1930 р. батько був репресований і засланий в Архангельську область. Оскільки землю та майно родини конфіскували, мати подалася на заробітки до Ромен, брат Іван — на Північ, Микола тривалий час переховувався на хуторі, а Павла забрала до себе хрещена мати. Після повернення батька із заслання 1933 р. сім’я мешкала в Ромнах, батьки працювали на різних роботах у радгоспі, а Павло ще декілька років жив у хрещеної матері. У 1939 р. він закінчив 10-й клас і вступив до Херсонського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет, але провчився всього один місяць, бо його призвали до лав Червоної Армії.
Початок війни застав П. Р. Романчука в м. Ржеві Калінінської (тепер — Тверської) області на посаді командира відділення. У серпні 1941 р. Павло Родіонович дістав перше поранення. Після лікування його направили на навчання у Друге Київське військове училище ім. М. В. Фрунзе, яке він закінчив на відмінно 1942 р. й одержав військове звання лейтенант. П. Р. Романчуку запропонували залишитися в училищі командиром взводу, але він не погодився й отримав призначення на Північно-Західний фронт у 254-ту стрілецьку дивізію, яка дислокувалася під Старою Руссою. Згодом, у листопаді 1942 р., П. Р. Романчука призначили начальником розвідки 1-го дивізіону 791-го артилерійського полку тієї ж дивізії. У січні 1943 р. Північно-Західний фронт був направлений на з’єднання з Волховським фронтом, щоб оточити 16-ту німецьку армію (Демянський котел). На початку лютого Павло Родіонович був тяжко поранений і контужений, лікувавсь у шпиталі в м. Ярославлі. Після одужання, у травні 1943 р., його направили на передній край Північно-Західного фронту (знову під Стару Руссу) та призначили начальником розвідки бригади. Згодом він повернувся у свою 254-ту дивізію, яка формувалася у районі м. Бологоє, на посаду начальника розвідки дивізіону й у складі дивізії був направлений на Степовий фронт у район Воронежа (другий ешелон Курської битви) Після розгрому німецьких загарбників на Курській дузі відбулася передислокація військ, і Степовому фронтові доручають визволяти від ворогів Україну. Павло Родіонович брав участь у боях за звільнення Полтавщини: Зіньків, Гоголеве (там колись був маєток батька М. В. Гоголя) тощо. У серпні 1943 р. П. Р. Романчукові надали звання старший лейтенант. За успішне виконання завдань його нагороджено орденом Червоної Зірки. На початку жовтня 254-та дивізія форсувала Дніпро і захопила плацдарм на його правому березі між Каневом і Черкасами в районі села Хрещатик. Сьомого жовтня 1943 р. під час бою за удержання плацдарму П. Р. Романчук опинився з двома радистами в оточенні на передовому спостережному пункті. Тяжко поранений у голову та руку, він упродовж семи годин відбивав ворожі атаки, при цьому розпорядження віддавав письмово, бо через поранення не міг говорити. У критичний момент бою викликав вогонь на себе. За цей бій П. Р. Романчук був представлений до звання Героя Радянського Союзу. Від тяжкого поранення Павло Родіонович лікувався в госпіталях Золотоноші, Харкова, Чкалова. Після лікування медкомісія визнала його обмежено придатним до стройової служби, тому він був направлений у м. Харків як командир навчальної батареї. У липні 1945 р. Павла Родіоновича звільнено з лав Радянської Армії у запас за станом здоров’я.
Того ж року П. Р. Романчук вступає на фізичний факультет Київського державного університету (КДУ). Закінчивши 1950 р. університет, він викладає фізику в Золотоніському педагогічному училищі, Кременецькому та Чернігівському педагогічних інститутах. У 1957 р. П. Р. Романчук стає аспірантом кафедри астрономії КДУ. Після закінчення аспірантури він отримує призначення на роботу в Астрономічну обсерваторію Київського університету, де працює на посаді старшого наукового співробітника впродовж 1960—1963 рр., а з вересня 1963 р. його зараховують за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри експериментальної фізики фізичного факультету КДУ. У 1966 р. П. Р. Романчук захищає дисертацію «До питання про природу сонячної активності» на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук, з 1967 р. стає доцентом кафедри експериментальної фізики, а з 1972 р. — доцентом кафедри астрономії і його призначають директором Астрономічної обсерваторії.
Після захисту дисертації Павло Родіонович прагне розширити в КДУ коло наукових досліджень з сонячної активності та сонячно-земних зв’язків. У 1969 р. з його ініціативи Державний комітет з науки й техніки СРСР (ДКНТ) ухвалює додаткове фінансування університетові для робіт із прогнозування сонячної активності. Упродовж наступних років Астрономічна обсерваторія отримує асигнування за урядовими постановами (чотири теми за постановами ДКНТ та Ради Міністрів України) для розвитку цього наукового напрямку. Завдяки цьому в обсерваторію були прийняті понад 20 молодих співробітників, багато з них продовжують дослідження з цієї тематики й сьогодні.
Упродовж 15 років директорства П. Р. Романчука Астрономічна обсерваторія стає провідним центром у Радянському Союзі з досліджень закономірностей сонячної циклічності та сонячно-земних зв’язків. Особливо слід відзначити ініційований П. Р. Романчуком розвиток нових наукових напрямів у Київській обсерваторії: теоретичні дослідження магнітних полів і експериментальні роботи, пов’язані з придбанням магнітографа; дослідження змін у сонячній атмосфері перед спалахами, під час спалахів і після них; дослідження сонячно-земних зв’язків і впливу сонячної активності на погодні явища.
Іншим важливим результатом діяльності П. Р. Романчука стало зміцнення матеріальної бази обсерваторії — придбання магнітографа, модернізація горизонтального сонячного телескопа, замовлення та придбання АЦУ-26, спільні роботи з Головною астрономічною обсерваторією НАН України з розробки та виготовлення меридіанного круга аксіального типу, придбання апаратури для телевізійних спостережень метеорів, обчислювальної техніки, будівництво спостережної бази обсерваторії в с. Пилиповичі.
Під керівництвом П. Р. Романчука та за його безпосередньою участю велися роботи щодо розробки методів прогнозування сонячної активності для потреб народного господарства та фундаментальної науки. На основі розроблених методів Астрономічна обсерваторія брала участь у забезпеченні космічних польотів, надсилаючи спостереження Сонця та прогнозування сонячної активності в Наукову раду «Сонце — Земля», Інститут прикладної геофізики Держкомгідромету СРСР, Кримську астрофізичну обсерваторію.
Поряд з визнанням робіт школи П. Р. Романчука в Радянському Союзі приходить визнання цих досліджень закордонними фахівцями. У 1976 р. в Астрономічній обсерваторії КДУ відбувається важлива подія — нарада радянських і американських спеціалістів для обговорення питань щодо прогнозування сонячної активності, можливих фізичних механізмів зв’язків «сонячна активність — нижня атмосфера», обміну сонячною та геофізичною інформацією та використання її. У цій нараді взяли участь відомі радянські та закордонні вчені — Е. Р. Мустель, Є. П. Борисенков, Е. І. Могилевський, Д. Вілкокс, Л. Свалгаард, Г. Гекман та інші.
За час роботи в університеті П. Р. Романчук опублікував понад 100 наукових праць, підготував двох кандидатів наук. У 2003 р. Павло Родіонович залишив роботу в Астрономічній обсерваторії, але не припинив дослідження сонячно-земних зв’язків. Важливим результатом науково-педагогічної діяльності П. Р. Романчука стало створення основ прогнозування сонячної активності, зміцнення їхньої матеріальної бази в Київському університеті, підготовка спеціалістів з фізики й астрономії. За багаторічну плідну роботу з підготовки висококваліфікованих спеціалістів, з нагоди 150-річчя від дня заснування Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка та за успіхи в розвитку наукових досліджень Павло Родіонович був нагороджений Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.
Поховано П. Р. Романчука на Совському цвинтарі м. Києва.
В. М. Єфіменко
Джерело: Астрономічний календар 2009
