Це разюче зображення показує величну спіральну галактику Мессьє 106 (М106), також відому як NGC 4258, та її карликових сусідів, а також щільне поле галактик тла й зір переднього плану. Зображення, мабуть, є найкращою світлиною Мессьє 106 як цілого, що показує не лише викривлений центральний диск, але і розріджені зовнішні райони галактики. (Хоча Космічний телескоп імені Габбла також отримував разюче зображення Мессьє 106, на світлині від«Габбла» зображений центр галактики, а не її повний обсяг.)
Отримане за допомогою 4-метрового телескопа Ніколаса Мейолла (Nicholas U. Mayall) в Національній обсерваторії Кітт-Пік за програмою спостережень NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory) Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF), це зображення показує не тільки яскраві спіральні рукави, пасма газу та пилові смуги в ядрі галактики, а й «нитки» із зір на її зовнішніх краях.
Популярну ціль для астрономів-аматорів, Мессьє 106 можна помітити за допомогою маленького телескопа в сузір’ї Гончі Пси. Мессьє 106 схожа за розмірами та яскравістю на сусідню з Молочним Шляхом Галактику Андромеди, але воналежить в 10 разів далі — на відстані понад 20 мільйонів світлових років від Землі. Хоча поперечник диска галактика становить понад 130 000 світлових років, величезна відстань між нею та Молочним Шляхом робить Мессьє 106 невиразною, якщо дивитись на неї із Землі. Її розмір на нічному небі — якби цей об’єкт було видно неозброєним оком — менший, ніж розмір копійки, яку тримають на відстані витягнутої руки
Незважаючи на свій спокійний вигляд, Мессьє 106 має дуже енергійного мешканця. Надмасивна чорна діра в центрі галактики, що приблизно в 40 мільйонів разів масивніша, ніж Сонце, особливо активна. Окрім споживання величезної кількості газу та пилу, чорна діра внаслідок обертання викривляє навколишній газовий диск, що спричиняє накопиченню величезної кількості речовини. Цей процес привів до утворення потоків газу, що виходять із «серця» Мессьє 106 і які у вигляді червоних дуг помітні в центрі її зображення.
Це зображення спіральної галактики Мессьє 106, або NGC 4258, було зроблено за допомогою 4-метрового телескопа Ніколаса Мейолла (Nicholas U. Mayall) в Національній обсерваторії Кітт-Пік за програмою спостережень NOIRLab (National Optical-Infrared Astronomy Research Laboratory) Національного наукового фонду (National Science Foundation, NSF). Мессьє 106 є популярною ціллю для астрономів-аматорів. Її можна помітити за допомогою маленького телескопа в сузір’ї Гончі Пси.Це зображення охоплює всю галактику, деталізуючи спіральні рукави, газопилові хмари в центрі Мессьє 106, а також звивисті «нитки» із зір на зовнішніх краях галактики.На зображенні також є дві карликові галактики: NGC 4248 внизу праворуч і UGC 7358 внизу ліворуч. Фото з сайту https://noirlab.edu.
Мессьє 106 супроводжує пара карликових галактик, що, як і вона, належать до тієї ж групи галактик. Пляма із зір і пилу, яку видно внизу праворуч на зображенні, — це маленька неправильна галактика NGC 4248. Ще одна маленька галактика — UGC 7356 — лежить внизу ліворуч від Мессьє 106 і є карликовою, як порівняти її з більшим сусідом. На зображенні Мессьє 106 та її супутників видно в оточенні різноманітних об’єктів: від зір переднього плану і до галактик тла, тобто дуже далеких. Зорі нашої власної галактики утворюють зображення, яке легко ідентифікувати за схрещеною дифракційною картиною, яка їх оточує. На задньому плані віддалені галактики «засмічують» зображення, деякі з них видно крізь тонкий диск Мессьє 106.
Окрім того, що Мессьє 106 є разючим об’єктом для отримання яскравих астрономічних зображень, цю галактику науковці також використовували для вимірюванню масштабу Всесвіту. Астрономи вимірюють відстані у Всесвіті, спираючись на взаємопов’язаний ланцюжок вимірювань, який називається космічною драбиною, при цьому кожна нова сходинка драбини дає змогу вимірювати все більш віддалені об’єкти. Для калібрування цих вимірювань потрібні об’єкти з відомою світністю, наприклад змінні зорі, що пульсують і відомі як цефеїди. (Астрономічні об’єкти з відомою світністю часто називають «стандартними свічками». Порівнюючи абсолютну зоряну величину із видимою, можна виміряти відстань стандартної свічки від Землі.)
Вимірювання цефеїд у Мессьє 106 дало змогу астрономам калібрувати цефеїди в інших місцях Всесвіту, що допомогло вимірювати відстань до інших галактик. В цьому разі астрономи змогли з великою точністю оцінити відстань до М106 і тому ця галактика відіграла важливу роль у калібруванні співвідношення період―світність для цефеїд. Це відношення в астрономії використовують для вимірювання відстаней не тільки в нашій галактиці, але і до інших галактик, що лежать відносно не далеко від Молочного Шляху.
Показане тут зображення було одним із останніх, зроблених камерою Mosaic до встановлення Спектроскопічного приладу темної енергії (Dark Energy Spectroscopic Instrument, DESI), що є основою проєкту Управління науки Міністерства енергетики та Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі щодо природи цієї загадкової енергії.
За інф. з сайту https://noirlab.edu підготував Іван Крячко
