Вибух зорі великої маси, відомий як SN2016aps, який стався в галактиці, що лежить на відстані приблизно 3,6 мільярдів світлових років від Землі, — це найяскравіша наднова, яку коли-небудь спостерігали астрономи. Про це повідомляє журнал Nature Astronomy, який оприлюднив результати нового дослідження.
«У наднових ми можемо вимірювати як загальну енергію вибуху, так і кількість тієї енергії, що стала випромінюванням, зокрема й видимим світлом, які вдається зареєструвати завдяки спостереженням», — сказав керівник дослідження Метт Ніколл (Matt Nicholl), викладач Школи фізики й астрономії та Інституту гравітаційно-хвильової астрономії при Бірмінгемському університеті (Великобританія).
«У типової наднової випромінювання становить менше 1% від загальної енергії», — додав Ніколл. «Але ми виявили, що в SN2016aps енергія випромінювання була уп’ятеро більшою, ніж у звичайної наднової. Це найпотужніше світло, яке ми коли-небудь бачили, від наднової».
SN2016aps така дивна і виняткова, що Ніколл та його колеги вважають: це може бути наднова з класу пульсівних з парною нестабільністю (pulsational pair-instability). Згідно з гіпотезою, такі спалахи трапляються, коли дві великі зорі зливаються до того, як вся система вибухне. Досі астрономи не мали спостережних підтверджень цієї гіпотези.
Як видно з назви, SN2016aps відкрили в 2016 році за допомогою телескопа панорамного огляду (Panoramic Survey Telescope) і системи швидкого реагування (Rapid Response System) на Гаваях. Ніколл та його наукова група протягом двох років відслідковували цю подію за допомогою Космічного телескопа імені Габбла та іншими наземними телескопами, аж поки яскравість наднової не спала до одного відсотка від її максимального значення.
Ці спостереження дали змогу дослідникам з’ясувати, як міг статися такий вибух. Наприклад, науковці визначили, що більша частина випромінювання SN2016aps, ймовірно, спричинена взаємодією між надновою та навколишньою газовою оболонкою. Перш ніж вибухнути, приречені на це великі зорі переживають етап сильних пульсацій, що приводить до скидання верхніх шарів у космос і формування такої оболонки.
«Якщо наднова спалахне у певний час, то її вибух може “наздогнати” таку оболонку й внаслідок зіткнення виділиться величезна кількість енергії», — сказав Ніколл. «Ми вважаємо, що це один з найпереконливіших кандидатів для такого процесу з усіх, які досі спостерігали, і, мабуть, наймасивніший».
Крім того, дослідники обчислили, що маса зорі, яка спричинила явище наднової, була від 50 до 100 разів більшою, ніж маса Сонця. І, можливо, це була система, а не одна зоря. «Газ, який ми виявили, це переважно водень. Але зоря такої маси зазвичай мало б втратити весь свій водень через зоряні вітри задовго до того, як вона почала пульсувати», — сказав Ніколл. «Одне з пояснень полягає в тому, що дві зорі, сукупна маса яких становила 60 сонячних мас, злилися до вибуху. У зір не дуже великої маси водень вичерпується повільніше, ніж у масивних. Але об’єднана маса таких двох зір вже достатньо висока, щоб спричинити нестабільність пари».
«Відкриття цієї надзвичайної наднової трапилося у вдалий час», — заявив співавтор дослідження Едо Берґер (EdoBerger), професор астрономії Гарвардського університету.
«Тепер, коли ми знаємо, що такі сильні енергетичні вибухи відбуваються в природі, новий космічний телескоп Джеймса Вебба зможе побачити схожі події так далеко, що ми можемо озирнутися у часі до епохи загибелі перших зір у Всесвіті».
За інф. з сайту www.space.com підготував Іван Крячко
