Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Новий аналіз астероїдного пилу демонструє наявність солоної води в ранній Сонячній системі

03 лютого 2025

У рамках місії НАСА OSIRIS-REx було взято дорогоцінні зразки пилу та дрібного каміння з поверхні астероїда Бенну.У вересні 2023 року капсула повернулася на Землю.Відтоді міжнародна група вчених була зайнята вивченням приблизно 120 грамів матеріалу, зібраного з поверхні астероїда.

Астероїд Бенну був ціллю для місії OSIRIS-REx, оскільки спостереження дистанційного зондування із Землі показали, що це астероїд типу B. Ці астероїди багаті на вуглець і гідратовані глинисті мінерали, які схожі на групу метеоритів на Землі, відомих як вуглецеві хондрити.

На відміну від зразків метеоритів, зразки, зібрані з астероїдів, не були фізично чи хімічно змінені атмосферою та біосферою Землі. Це дозволяє вченим вирішувати ключові питання про еволюцію ранньої Сонячної системи, формування планет і складові зародження життя.

Інша мета місії OSIRIS-REx полягає в тому, щоб пов’язати результати лабораторних проб із результатами методів дистанційного зондування. Це допомагає нам підтвердити астрономічні спостереження астероїдів, щоб покращити наші дослідження Сонячної системи.

Коли вчені проаналізували зразки зБенну, то були здивовані, виявивши крихітні кристали соляних мінералів, відомих як галіт і сильвіт.Це було проривне відкриття.

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Фаулер Альфред Вільям (9.VIII.1911 — 14.III.1995)

 

Fauler 

Американський фізик і астрофізик Вільям Альфред Фаулер народився 9 серпня 1911 р. у м. Пітсбург (шт. Пенсильванія). Здобув (1933) вищу освіту в університеті штату Огайо. З 1936 р. працював у Каліфорнійському технологічному інституті (з 1946 р. — професор, у 1963—1967 роках — президент). У 1954—1955 і 1961—1962 роках був співробітником Кавендішської лабораторії Кембриджського університету (Велика Британія).

 

Галузь наукових інтересів Вільяма Фаулера — ядерна фізика. Досліджував (1947—1954) реакції, що відбуваються в надрах зір і викликають синтез гелію з водню (протон-протонний цикл). Результати цих складних і трудомістких вимірювань, а також уточнення вмісту важких елементів у зоряній речовині дозволили побудувати кількісну модель генерації енергії в надрах Сонця.

 

Разом з англійськими астрофізиками Маргарет і Джеффрі Бербіджами та Фредом Хойлом («четвірка B2FH») створив (1955—1957) теорію синтезу важких елементів. Запропонував (1960) механізм вибуху Наднових. Ці процеси приводять до збагачення межзоряного середовища важкими елементами, які потім входять до складу новонароджених зір і планет.

 

Виконав (1962) разом з Леонардом Ґрінстейном і Фредом Хойлом докладні розрахунки, що дозволили зрозуміти механізм утворення легких елементів (літію, берилію, бору, важкого ізотопу водню — дейтерію) на ранніх етапах еволюції Сонячної системи.

 

Виконав (1967) аналіз шляхів утворення легких елементів на ранніх етапах розширення однорідного та ізотропного Всесвіту.

 

Президент (1976) Американського фізичного товариства. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1983 р. (разом з С. Чандрасекаром) за створення теорії утворення хімічних елементів. На честь науковця названо астероїд 12137 Вілліфаулер.

 

Вільям Альфред Фаулер помер 14 березня 1995 р. у Пасадені (шт. Каліфорнія).

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1