Астрономічна картина дня від NASA. Перехід на сайт Astronomy Picture of the Day.

Останні новини

Вебб розкриває нові деталі та таємниці полярного сяйва Юпітера

13 травня 2025

Космічний телескоп імені Джеймса Вебба NASA/ESA/CSA зафіксував нові деталі полярних сяйв на найбільшій планеті нашої Сонячної системи. Танцюючі вогні, що спостерігаються на Юпітері, у сотні разів яскравіші за ті, що видно на Землі. Завдяки підвищеній чутливості телескопа Вебба астрономи вивчали ці явища, щоб краще зрозуміти магнітосферу Юпітера.

Полярні сяйва виникають, коли високоенергетичні частинки потрапляють в атмосферу планети поблизу її магнітних полюсів і стикаються з атомами газу. Полярні сяйва на Юпітері не тільки величезні за розміром, але й у сотні разів енергійніші, ніж полярні сяйва на Землі. Тут полярні сяйва викликані сонячними бурями — коли заряджені частинки падають на верхні шари атмосфери, збуджують гази та змушують їх світитися червоним, зеленим та фіолетовим кольором. Тим часом Юпітер має додаткове джерело своїх полярних сяйв; сильне магнітне поле газового гіганта захоплює заряджені частинки з навколишнього середовища. Це включає не лише частинки сонячного вітру, але й частинки, що викидаються в космос його супутником Іо, відомим своїми численними та великими вулканами. 

Read more

Пошук інформації на порталі

 

Фаулер Альфред Вільям (9.VIII.1911 — 14.III.1995)

 

Fauler 

Американський фізик і астрофізик Вільям Альфред Фаулер народився 9 серпня 1911 р. у м. Пітсбург (шт. Пенсильванія). Здобув (1933) вищу освіту в університеті штату Огайо. З 1936 р. працював у Каліфорнійському технологічному інституті (з 1946 р. — професор, у 1963—1967 роках — президент). У 1954—1955 і 1961—1962 роках був співробітником Кавендішської лабораторії Кембриджського університету (Велика Британія).

 

Галузь наукових інтересів Вільяма Фаулера — ядерна фізика. Досліджував (1947—1954) реакції, що відбуваються в надрах зір і викликають синтез гелію з водню (протон-протонний цикл). Результати цих складних і трудомістких вимірювань, а також уточнення вмісту важких елементів у зоряній речовині дозволили побудувати кількісну модель генерації енергії в надрах Сонця.

 

Разом з англійськими астрофізиками Маргарет і Джеффрі Бербіджами та Фредом Хойлом («четвірка B2FH») створив (1955—1957) теорію синтезу важких елементів. Запропонував (1960) механізм вибуху Наднових. Ці процеси приводять до збагачення межзоряного середовища важкими елементами, які потім входять до складу новонароджених зір і планет.

 

Виконав (1962) разом з Леонардом Ґрінстейном і Фредом Хойлом докладні розрахунки, що дозволили зрозуміти механізм утворення легких елементів (літію, берилію, бору, важкого ізотопу водню — дейтерію) на ранніх етапах еволюції Сонячної системи.

 

Виконав (1967) аналіз шляхів утворення легких елементів на ранніх етапах розширення однорідного та ізотропного Всесвіту.

 

Президент (1976) Американського фізичного товариства. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1983 р. (разом з С. Чандрасекаром) за створення теорії утворення хімічних елементів. На честь науковця названо астероїд 12137 Вілліфаулер.

 

Вільям Альфред Фаулер помер 14 березня 1995 р. у Пасадені (шт. Каліфорнія).

 


 

Астроблоги

  • МИ і ВСЕСВІТ

    Блог про наш Всесвіт, про дослідження його об’єктів астрономічною наукою. Читати блог

astrospadok ua

afisha 1